Міжнародне товариство визнало той факт, що глобальні перетворення у біосфері сягнули граничних масштабів. Неприборкане прагнення суспільства до задоволення все зростаючих потреб прийшло у протиріччя з можливостями природи до самовідновлення і сталого розвитку.

Міжнародне товариство визнало той факт, що глобальні перетворення у біосфері сягнули граничних масштабів. Неприборкане прагнення суспільства до задоволення все зростаючих потреб прийшло у протиріччя з можливостями природи до самовідновлення і сталого розвитку.

Зпустелювання, озонові "дірки", стихійні лиха, кислотні дощі, непередбачувані зміни клімату є переконливим сигналом розбалансування природної системи і її прагнення перейти в новий стійкий стан із більш низькими якісними характеристиками.

Виходячи з цього, проблема сталого розвитку зводиться до вибору такого шляху розвитку цивілізації, котрий би задовільнів потрібності суспільства за рахунок експлуатації природних ресурсів в обсягах, що забезпечують їх відтворення і виключають деградацію екосистем А це означає, що потреби не можуть зростати нескінченно, оскільки ресурси Землі обмежені.

Особливі вимоги стосуються вичерпних природних ресурсів, в першу чергу, мінеральних. Безумовно, в майбутньому людство навчиться штучно концентрувати і вилучати з навколишнього середовища будь-які хімічні сполуки і мінерали. Однак, ще довгий час основним їхнім джерелом природні родовища корисних копалин.

У орієнтуючих людство на такий шлях розвитку, особливу увагу приділено проблемам, котрі мають і глобальний характер Це перш за все, раціональне і економічне використання вичерпних природних ресурсів, зменшення викидів "парникових" газів і захист атмосфери, боротьба зі скороченням лісистості, зпустелюванням і посухою, захист океанів і всіх видів водойм та збереження біологічного різноманіття тощо. Захист навколишнього середовища повинен носити постійний і всебічний характер, перехід світової спільноти до стратегії сталого розвитку повинен здійснюватися на цих же принципах.

Тому програма дій по захисту навколишнього середовища має включати як міжнародні, так і національні акції.

Україна відноситься до країн, котрі чинять суттєвий вплив на глобальну екологічну ситуацію. Перш за все, за рахунок високого ресурсо- і енергоспоживання всіма галузями господарського комплексу. Це обумовлене недосконалістю технологій, що застосовуються, недостатнім рівнем організації праці, використанням природних ресурсів із низькими споживчими властивостями. Високий рівень ресурсоспоживання й відходності виробництва обумовлює нераціональне природокористування, призводить до прискорення вичерпності світових запасні мінеральних ресурсів.

Суттєвий вплив на світову ситуацію чинить забруднення атмосфери над територією України. В той же час, виділені Україні квоти на викиди забруднюючих речовин в атмосферу через спад виробництва в найближчі роки перебільшені не будуть.

Україна негативно впливає на стан екосистем Чорного й Азовського морів за рахунок приморських міст, портів, при смугових промислових об'єктів.

З інших екологічних проблем України слід відзначити низьку лісистість території (14,3%), високу розораність земель (60%), зниження родючості грунтів через втрату гумусу, низьку ступінь заповіданості території , збіднення екосистем у зв'язку зі збільшенням кількості зникаючих і рідких видів біоти, викиди озоноруйнуючих газів.

Основну частку у несприятливий ек

работа не полностью