Вступ 3

Державний устрій і політичні події 4

Економіка 7

Демографічна політика В'єтнаму 13

Соціально-демографічний стан В'єтнаму 17

Висновок 20

Список літератури 22

Соціалістична Республіка В'єтнам (СРВ), держава в східній частині півострова Індокитай, у Південно-Східній Азії. Граничить на півночі з Китаєм, на заході з Лаосом і Камбоджею, на сході обмивається водами Південно-Китайського моря, що включають затока Бакбо (Тонкинська затока) і на південно-заході - Сіамська затока. Держава складається із трьох історичних областей: Північної (Бакбо), Центральної (Чунгбо) і Південної (Намбо), що називалися при французах, які завоювали країну наприкінці 19 ст., відповідно Тонкином, Аннамом і Кохінхіной.

В 1945 національний рух, відомий як Вьетминь, оголосил про утворення незалежної Демократичної Республіки В'єтнам. У першій війні в Індокитаї, що почалася в 1946, бійці опору витиснули французькі війська з території півострова. В 1954 воєнні дії завершилися підписанням угоди між сторонами. Країна була розділена по 17-й паралелі. Розділ визнавався тимчасовим, але вибори, що намічались, з метою об'єднання В'єтнаму так і не відбулися. Північна частина країни стала Демократичною Республікою В'єтнам, або Північним В'єтнамом, з територією 158 335 кв. км, на якій проживало біля половини всього населення. Столицею ДРВ став м.Ханой. Інша частина - Республіка В'єтнам, або Південний В'єтнам, займала площу 173 354 кв. км. Столиця перебувала в Сайгоні (нині Хошімін). Обоє держави сильно постраждали під час спаленілої наприкінці 1950-х років війни. В 1960-х роках бойові дії придбали широкомасштабний характер і охопили весь В'єтнам. Війна закінчилася в 1975 перемогою комуністичних сил. 2 липня 1976 країна була офіційно об'єднана в єдину Соціалістичну Республіку В'єтнам.

Державний устрій і політичні події

Відповідно до конституції, вищим органом державної влади є Національні збори. Воно складається з 450 депутатів, що обираються на п'ятирічний строк прямим загальним голосуванням. Обов'язку парламентаріїв включають "призначення, тимчасове припинення повноважень і відправлення у відставку" президента, віце-президента й голову кабінету міністрів (на ці три пости висуваються лише депутати Національних зборів), а також голови Верховного народного суду й інших вищих осіб держави. Президент є головнокомандуючим збройними силами країни й керує Радою національної оборони й безпеки. Президентові належить право призначення, за згодою Національних зборів, чиновників на ряд відповідальних постів, у тому числі на пости голови Верховного суду й генерального прокурора. Прем'єр-міністр, відповідальний за поточну діяльність уряду, призначає й зміщає членів кабінету, але обов'язково зі схвалення Національних зборів. Глава уряду може скасовувати або припиняти виконання постанов і рішень, прийнятих на рівні міністерств і відомств. Він відповідає перед вищим законодавчим органом країни, перед яким зобов'язаний регулярно звітувати.

Місцеві органи влади. В адміністративному відношенні В'єтнам складається з 57 провінцій, одного особливого округу й чотирьох міст центрального підпорядкування: столиці Ханоя, Хайфона, Дананга й Хошіміна (колишнього Сайгону, що злилося з "верхнім містом" Шолоном). Ці чотири мегаполісні центри перебувають в орбіті безпосереднього адміністративного контролю уряду, але по суті управляються Народними комітетами. Провінції розділені на округи, у яких, як повсюдно в містах і селах (громадах), діють вибрані населенням Народні ради. З 1997 провінціям і іншим адміністративно-територіальним одиницям надане право займатися зовнішньоторговельними операціями.

Політичні організації. Комуністична партія В'єтнаму створена в 1930. В 1998 вона залишається єди

Хунг Кыонг (В'єтнам) - аспірант Воронезького державного університету.

2 Статистичні щорічники. Ханой. 1990-2004 роки.

3 Population and Development Review. №11 2004, р. 46-48.

4 Ле Тхонг. Соціально - економічна географія В'єтнаму / Тхонг Ле . - Ханой, 2003. 315 с.

5 Статистичні щорічники. Ханой. 1990-2004 роки

6 Проект VIE/97/P14. Статистичне населення й соціальна економіка у В'єтнамі період 1975 - 2001. Головне статистичне керування. -Ханой, 2002. 264 с.

7 Nguyen Manh Hung. Vietnam socio economic of 2002 plan of 2003 - Intergrate and Growth. Statistical publishing house. Hanoi. 2003. 363 p.

8 Henaff, Nolwen, Martin, Jean Yves. Labor employment and human resources in Vietnam after 15 years of renovation. -Hanoi, 2001. 255 p.

Примечаний нет.