Економічна теорія, як будь-яка інша наука, володіє не тільки специфічним предметом, але й особливим методом дослідження. Слово "метод" походить від грецького methodos, що буквально означає "шлях до чого-небудь". Тому метод можна визначити в самому широкому змісті як діяльність, спрямовану на досягнення якої-небудь мети. Метод науки, з одного боку, відображає вже пізнані закони досліджуваної сфери навколишнього світу, а з іншого боку - виступають як кошти наступного пізнання. Таким чином, метод одночасно є й результатом процесу дослідження, і його передумовою.
Звичайно метод дослідження формується на базі певної методології, що включає в себе світоглядний підхід, дослідження предмета, структури й місця даної науки в загальній системі знань і властиво метод.
На різних етапах розвитку в економічній теорії використалися різні методи дослідження (формально-логічний, діалектичний й ін.), багато хто з яких зберігають своє значення й у сучасній науці.
Першим методом, що використала економічна наука, була формальна логіка. Формальна логіка - це вивчення думки з боку її структури, форми. Засновником формальної логіки вважається Аристотель, що відкрив своєрідну форму умовиводу (силогізм) і що сформулював основні закони логіки.
Найпростішою категорією формальної логіки є поняття. Воно фіксує думку про предмет. Судження - це думка, у якій затверджується або заперечується що-небудь про що -або. Формою взаємозв'язку суджень є умовивід. Умовивід являє собою прийом мислення, за допомогою якого з деякого вихідного знання виходить вивідне знання. Найбільш відомою формою умовиводу є силогізм.
Формальна логіка розробила великий набір методів і прийомів пізнання. Найважливіші з них - це аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння, аналогія, доказ, певні методи мислення.
Аналіз - це метод пізнання, що складає в розчленовуванні цілого на складові частини, синтез - метод, що складає в з'єднанні окремих частин у єдине ціле. Індукція - цей метод пізнання, заснований на умовиводах від часткового до загального; дедукція - мет
|