|
Асканія-Нова - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована в зоні низовинного степу, що простягається вздовж північного берега Чорного та Азовського морів. До районного центру 25 км. Населення 3625 чоловік. Селищній Раді підпорядковані селища Бакир, Іллінка, Комиш, Кругле, Маркеєв, Молочне, Новий Етап, Олександрине, Ониськине, Пятомник, Роздольне, село Веселе Друге.
Територія Асканії-Нової була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи. Виявлено поховання кочівника з конем, кілька кам'яних баб XI-XIII ст. н. е.
Асканія-Нова колись називалась "Чаплі", бо розташована на схилах Великого Чапельського поду.
Після того, як Російська держава закріпилася на узбережжі Чорного й Азовського морів, наприкінці XVIII ст. почалося заселення південних районів України. Царський уряд роздавав землі цього необжитого кр'аю не дише російським поміщикам, а й іноземним. У 1828 році німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав за безцінь 42,3 тис. десятин землі в районі нинішньої Асканії-Нової і 6 тис. десятин на березі Чорного моря3.
Через 13 років у степу поблизу поселення Чаплі виріс хутір, названий герцогом на честь свого маєтку Асканія у Німеччині - Асканією-Новою. На широких просторах південних українських степів герцог почав розводити мериносових овець. У 1834 році його стадо налічувало 24 тис. голів. Однак з часом господарство занепало, зрештою Асканію-Нову її власник здав в оренду, а 1856 року продав маєток, понад 49 тис. овець, 640 коней, 549 голів великої рогатої худоби та 297 кіз іншому колоністу - Фейну. Новий власник більш уміло повів господарство. Особливо він розбагатів, розводячи мериносових овець, вовна яких дуже цінилась на західноєвропейському ринку. Згодом Фейн поріднився з іншим німецьким колоністом - Фальцем. Так виник поміщицький рід Фальц-Фейнів. Скуповуючи навколишні землі, ці поміщики швидко стали "королями вівчарства" півдня України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, а всього тут проживало 312 чоловік. Працювала школа, відкрита 1831 року, де навчалося 30 дітей.
Наживаючись з експлуатації робітників, Фальц-Фейни багато грошей витрачали на обладнання свого маєтку.
Власник Асканії-Нової 1874 року було споруджено невелику вольєру для утримання місцевих диких птахів. Нагляд за ними здійснював селянський хлопець К. Є. Сіянко. З року в рік розширювалися вольєри, в яких поселяли не лише птахів, а й ссавців з інших країн світу. 1887 року з донських степів завезли байбаків, з Астраханської губернії- антилоп сайга. З далекої Африки і Австралії були доставлені страуси, з Монголії - кінь Пржевальського, Тібету - яки, Кавказу й Західної Європи - фазани, з Індії- зебу і антилопа нільгау, Південної і Східної Африки - антилопа канна та антилопа гну голуба, з Північної Америки - бізони, Біловезької пущі - зубри, з Уссурійського краю - олені.
Велику цінність являє і ботанічний парк. До його створення (1887 р.) в Асканії-Новій, крім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у т. ч. з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів.
Наприкінці XIX ст. в Асканії-Новій відкрився невеликий музей, де було зібрано 250 чучел птахів і тварин, а також колекцію яєць та археологічну колекцію5. За короткий час Асканія-Нова стала широко відомим мальовничим куточком природи у посушливому степу. Особливої популярності вона набула, після показу екземплярів різних тварин і птахів на ювілейній всеросійській акліматизаційній виставці у Москві 1908 року та одеській сільськогосподарській і промисловій виставці 1911 року. Цей оазис природи, створений працьовитими руками людей, привернув до себе увагу дослідників. У зоопарку велися наукові спостереження, окільць
|
На уровень вверх
Купить