|
Ще А. Сміт, а за ним багато інших економістів розвивали положення про те, що ринок вільної конкуренції, скеровуючи економічну діяльність окремих індивідів до досягнення суспільних цілей і реалізації інтересів всіх учасників обміну, зумовлює виникнення вигоди для всього суспільства. Виграш всіх ринкових суб'єктів полягає в тому, що через добровільний обмін ринок досконалої конкуренції ефективно розподіляє ресурси.
У 1909 році італійський економіст В. Парето уточнює поняття ефективного розподілу ресурсів: ресурси розподілені оптимально або ефективно, якщо ніхто не може покращити свого стану, не погіршуючи стану іншого. З того часу економісти користуються визначенням ефективності за Парето або Парето - оптимуму.
Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, за якого хоча б один учасник обміну може покращити своє становите без погіршення становища іншого економічного суб'єкта, вважається, що має місце розтрата ресурсів, а ситуація є неефективною за Парето. Парето - оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.
Пояснимо поняття Парето - ефективності на прикладі моделі економіки з двома індивідами М і N, між якими розподіляється деякий обмежений обсяг ресурсів споживання (рис. 1). На осях відкладені рівні корисностей відповідних індивідів. Множину комбінацій рівнів корисностей, які можуть бути досягнуті обома учасниками обміну відображає межа можливих корисностей (UPC).
Межа можливих корисностей показує, якого максимального рівня корисності може досягти суб'єкт М за кожного з рівнів корисності суб'єкта N. Ця крива має від'ємний нахил, оскільки, згідно Парето - оптимуму, покращення стану одного індивіда обов'язково призведе до зменшення ресурсів тобто до погіршення його становища. Всі точки UPC відповідають Па-рето - ефективним розподілам.
|
На уровень вверх
Купить