|
Адам Сміт (1723-1790) - видатний англійський економіст мануфактурного періоду. В його працях і в працях його послідовника Д. Рікардо класична буржуазна політична економія набула найвищого розвитку.
Народився А. Сміт у шотландському місті Керколді в родині митного чиновника. Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В 1751 p. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. В 1764 p. Сміт залишає університет і стає вихователем англійського герцога Баклю, з яким подорожує протягом трьох років. Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселився в рідному місті Кірколді, де працює над своєю книгою "Дослідження про причини і природу багатства народів". Вона була опублікована в 1776 p. і принесла Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки - політичної економії. Останні роки свого життя Сміт працював митним комісаром Шотландії.
Наслідуючи філософів-просвітителів, які за вихідний пункт своєї системи брали "соціальну людину", Сміт ставить перед собою наукове завдання її комплексного дослідження. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В "Багатстві народів" Сміт досліджує "людину економічну". Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи.
Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він вдається і до аналізу внутрішніх закономірностей економічних явищ, які вивчає, і до опису їх зовнішніх проявів. Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій підставі, що Сміт трактує капіталізм як вічний спосіб виробництва), то він проявляється в тому, що у Сміта звичаї, інститути, економічні категорії змінюються. Неоднакові вони і в різних народів, і вивчення, і пізнання їх можливе лише в процесі еволюції.
Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їх економічну поведінку. Основними з них виступають такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами, або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси людини - намагання покращити своє становище.
Трудове походження життєвих благ змушує людину приносити в жертву "своє дозвілля, свободу, спокій, тобто терпіти певні тілесні й душевні тягарі. Схильність до обміну, "схильність міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший" - одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумовлює те, що люди через розподіл праці концентрують свою діяльність на якійсь певній її формі, що підвищує її продуктивність. Керуючись егоїстичними інтересами, пошуком особистої вигоди, людина оптимізує свою діяльність, а це обертається вигодою для всього суспільства.
Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про "природний порядок", Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що в умовах "природного порядку" (вільної конкуренції), складною взаємодією господарської діяльності людей керує "невидима рука". Тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні "природного порядку" Сміт виходить з двох принципів: об'єктивної" закономірності природи, дії об'єктивних законів природи, "невидимої руки" і "природної свободи людини". Дія об'єктивних законів благодійно спрямована до людини.
Благотворність дії об'єктивних законів не безумовна. Вона передбачає певні соціальні умови, а саме - природну свободу людини, яка проявляється в можливостях кожної людини, за умов дотримання нею "законів справедливості", вільно відстоювати власні інтереси. Лише за цих обставин природна поведінка людини співпадає з дією природних сил, "невидимої руки", тобто законами природи.
У наступних концепціях - Рікардо, Сеп-Сімона і особливо К. Маркса - ця друга сторона випала. В них залишилась лише об'єктивна закономірність, що керує поведінкою людини.
Ідею природного порядку Сміт поширює і на діяльність держави. Він виступає прихильником економічного лібералізму, свободно гри господарських сил, невтручання держави в економічне життя. Але разом з тим Сміт визначає роль держави у виконанні нею таки
|
На уровень вверх
Купить