Нормування праці - це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини. Нормування праці - це економічна наука, пов'язана з іншими економічними, а також суспільними і біологічними науками. Тому метод і порядок встановлення норм праці, обгрунтування їх рівня грунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. В більш загальному розумінні нормування праці - це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості. Щодо норм висуваються наступні вимоги. Вони повинні бути:
1. Науково обгрунтовані;
2. Економічно обгрунтовані;
3. Фізіологічно обгрунтовані;
4. Соціально обгрунтовані;
5. Науково обгрунтовані.
Нормування праці відіграє важливу роль у економічній роботі промислового підприємства. Воно служить підгрунтям для складання технічно і економічно обгрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації. Норми праці виступають у ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства - підвищення продуктивності праці.
|
1. Абрамов В. М., Данюк В. М, Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В.Л. Нормування праці. - К., 1995.
2. Богатыренко 3. С. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях (объединениях). - М.: Экономика, 1990.
3. Бойко В.В. Економіка підприємств України: Навчальний посібник. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002
4. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К., 1997.
5. Погосян Г. Р., Жуков Л. И., Горшков В. В. Практикум по экономике, огранизации, нормированию труда. -М.: Экономика, 1991.
6. Эрэнберг Р. Д., Смит Р. С. Современная экономика труда. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.
|