1. Політична думка епохи Середньовіччя

2. Форми державного устрою

3. Проблеми формування політичних еліт у сучасній Україні

Список використаної літератури

Римське трактування природно-правових норм мало відгук у ранніх ідеологів християнства. Воно застосовується до морально-релігійного закону. Християнська інтерпретація ідеї природного права відбилася на уявленні про сутність цієї ідеї. На місце загального морального закону, що його проповідувала філософія стоїків, християнство джерелом морального закону ставить премудрість і волю божу. Згідно з цим і природне право розглядається тепер як відображення божої справедливості відповідно до передбачень Творця. У середні віки праву, що залежить від людської волі протиставляються незмінні встановлення божого і природного права. Природне право ототожнюється з чинним правом. Сумніви стосувалися лише питання, чи зливається воно з поняттям божого права, чи зіставляється з ним. Безперечним було визнання природного права обов'язковим та таким, що вище усякого іншого законодавства. Система природного права середньовіччя утворилася зі сполучення римського права і правоположень священного писання. Ідея природного права мала теократичний характер. Найвідоміший християнський мислитель періоду патристики, один з видатних "батьків церкви" - Аврелій Августин (354-430). Головні його трактати - "Сповідь" і "Про град божий". Основна ідея його релігійної філософії - пізнання Бога і божої любові - ось мета і єдиний зміст людського духу. Бог - це єдине, зроблене, абсолютне буття, все інше існує лише завдяки Божій волі. В усій природі нічого не може відбутися без впливу надприродних сил. У згоді з елліністичною філософією Августин думав: мета і зміст людського життя - щастя, що досягається в Бозі. Головна теза вчення - першість віри над розумом. Найвище авторитетне джерело віри - церква, як єдина непогрішна, остання інстанція всякої істини.

1. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.

2. Бабкіна О. Політологія. Посібник для студентів вузів. Київ, 1998.

3. Гавpилов H.И. Меpа госудаpственности демокpатического госудаpства.- К.: Hаук. думка, 1997.

4. Гринчук І. Розвиток громадянського суспільства в Україні // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. пр. - Вип. 10 - 11. - Чернівці, 2005.

5. Дзюба І. Політологія. Курс лекцій. Київ, 1993.

6. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 1994.

7. Конке В. А. Основы философии. М., 2000.

8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. /отв. ред. Б.А. Страшун, т. 1-2 [Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др.]; М.:БЕК, 1996

9. Круглашов А. Алхімія посткомунізму: чи допоможе філософський камінь елітизму? // Регіональні та національні еліти: хто формує політику? Матеріали Міжнародної наукової конференції. Чернівці, 6-7 грудня 2001 р. - Чернівці, 2002.

10. Лазоренко О. Теорія політології. Для тих, хто прагне успіху. Київ, 1996.

11. Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів/Спілка юристів України; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.: Юpінфоpм, 1995.

12. Потульницький В. Нариси з української політології. Київ, 1994.

13. Потульницький В. Теорія української політології. Курс лекцій. Київ, 1993.

14. Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави: [Hавч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч.закладів]/ [Ред. Hедашківський В.П.].- К.: ТАHДEМ, 1996.

15. Спиркин А. Г. Философия. Учебник для вузов. М., 2000.

16. Теорія держави і права (под ред. В.В.Копейчикова). Київ: Юрінком. - 1997.

Примечаний нет.