книга Курсовая.Су
поиск
карта
почта
Главная На заказ Готовые работы Способы оплаты Партнерство Контакты Поиск
Япония. Послеоккупационный режим 1945-1952 ( Контрольная работа, 21 стр. )
ЯПОНСКИЕ СИЛЫ НА ТЕАТРЕ ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ. н546352 ( Курсовая работа, 31 стр. )
ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (Украина) ( Контрольная работа, 15 стр. )
\президенты ( Курсовая работа, 26 стр. )

ВСТУП

1. АВТОБІОГРАФІЯ В. СТУСА

2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ ВАСИЛЯ СТУСА

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Василь Стус один з найбільших українських поетів ХХ століття. В новітній українській поезії його ім'я на чільному місці. І не тільки тому, що світлий образ цієї людини - поета трагічної долі - став символом незламності духу людської і національної гідності, закономірним продовженням дорогої і життєво важливої для українського народу традиції народолюбства й вірності патріотичному обов'язку. Найголовніше те, що це самобутній поет - на рівні сучасного поетичного мислення, схильний до філософського заглиблення й самовираження, до герметичної самовідданості поетичного слова і водночас до синтезу глибинних традиційних джерел українського художнього образотворення з поетичною мовою ХХ століття.

Стус належав до так званих шістдесятників - опозиційно настроєної національної свідомої молодої інтелігенції, що відверто протиставляли себе тоталітарному режимові з його політикою децентралізації і придушення прав людини, культивуванням провінційності і меншовартості української культури.

Сьогодні, майже певно можна сказати, що тільки передчасна смерть поета у брежнєвських політичних душогубках не ввела Василя Стуса у лаврові колони лауреатів Нобелівських нагород у галузі літератури як першого українця.

Передчуття, впевненість в тому, що йому "віддасться в славі" утвердилось у двадцятирічному юнакові тоді, коли він закінчував українське відділення історико-філологічного факультету Донецького державного педагогічного інституту. Відкривалися неозорі дороги, далекі та світлі шляхи. Він вимріює, хоча й не признається самому собі в тому - щоб не наврочити, не сполохати долю, - для себе літературне покликання. Можливо, літературного критика, історика літератури, перекладача ... Потаємна, глибинна мрія про себе як про поета ховалася далеко. "Спрацьовувала" селянська звичка не поспішати ділити те, чого ще не робив.

1. Автобіографія В. Стуса

6 січня 1938 року на небі появилася нова зіронька. Вона оповістила про народження нової людини. Це народився син людський, в сім'ї Стусів появився хлопчик. А оскільки народився він 6 січня, Ангелом-охоронцем вибрали Святого Василія і назвали Василем.

У Стуса не було розриву між життям і творчістю і тому у нас його теж не буде. Ми сплануємо заняття так, що це буде тісне переплетіння мережки його стежок на теренах його долі. І цим самим ми торкнемося до великої людської трагедії і водночас до високої вірності Музі.

від любив свою тривогу ранню". В.Стус - поет, людина. Київ - "Український письменник". 1993 р.

2. В. Яременко "Українське слово" Київ - "Рось" 1994 р. (том 3).

3. Д. Стус "Феномен доби: сходження на Голгофу слави". Київ - "Знання України". 1993 р.

4. М. Жулинський "Із забуття в безсмертя". Київ - "Дніпр" 1990 р.

5. О.Ю. Орач "Під тягарем хреста" Львів - "Каменяр". 1991 р.

6. Освієнко В. Шістдесяте Різдво Василя Стуса// Освіта. - 1998 14-21 січня (№3-4) с. 10.

7. Тонь Г. "народе мій, до тебе я ще верну"// Урядовий кур'єр. - 1998. - 6 січня. - ст. 10.

8. Харчук Р. "Хто еси? Живий чи мрець? Якою бачить проблему мертвих душ укр.. поезія. В Стус "Веселий цвинтар" // Слово і час 1999. - № 5 -с. 22-28.

Примечаний нет.

2000-2024 © Copyright «Kursovaja.su»