|
Більш безпосереднім чинником, що впливає на розвиток релігійного життя в сучасній Україні, є трагедія двадцятого століття - епохи терору та на-силля. За приблизними оцінками, в Україні двадцятого століття насильниць-кою смертю загинуло близько 17 мільйонів людей. Особливо трагічним є те, що ці жертви були породжені не лише війнами та конфліктами, а й химерни-ми ідеями перебудови світу.
Боротьба з релігією була державною ідеологією, для утвердження якої не шкодували зусиль. Храми руйнували, палили, профанували; священиків і вірних православних і католиків, представників інших релігій розстрілювали, арештовували і депортовували в сибірські гулаги. Цілі Церкви переслідува-лися, їх заганяли у підпілля і повністю знищували (як от Українську Автоке-фальну Православну Церкву на початку 30-х років, чи Українську Греко-Католицьку Церкву 1946 році у Галичині та 1949 р. на Закарпатті). Від Римо-Католицької Церкви і Протестантських Церков залишилась лише жменька Церковних спільнот, які підлягали строгому контролю.
Навіть діяльність Російської Православної Церкви (яка функціонувала як державна Церква) була сильно обмеженою. Окрім того вона страждала че-рез проникнення в її ряди радянських спецслужб. У суспільстві прогресувала бездуховність та поглиблювалась деморалізація.
Криза радянської влади у 80-х роках зупинила процес придушення Це-рков. У 1989 році вийшла з підпілля заборонена режимом Українська Греко-Католицька Церква, були створені громади Української Автокефальної Пра-вославної Церкави. Проголошення незалежності України в 1991 році створи-ло для діяльності усіх Церков на її території новий державно-політичний контекст.
Зародження українського православ'я
В Україні, до встановлення радянської влади, ситуація була дещо ін-шою, ніж у Росії. Уже з весни 1917 p. починається рух за те становище церк-ви, що було втрачене УПЦ наприкі
|
На уровень вверх
Купить