|
Стійкість основних рис етнічної психології пов'язана з повільністю змін у побуті і духовній культурі широких народних мас. Це, власне, той чинник, який забезпечу-вав тяглість і спадкоємність української культури, збереження українським народом своєї ідентичності впродовж століть також і в тих умовах, коли його територія була розділена кордонами між різними політичними організмами, і коли соціально-економічні і політичні процеси гальмували культурне життя і вели до дезінтеграції української культури.
Культура тих верств, які прийнято називати суспільними низами, попри свій ви-сокий рівень і попри своє, часто визначальне, значення для формування своєрідності культурного життя українців, відома порівняно менше, бо недостатньо відбита у збережених писаних текстах. Речові пам'ятки, мистецькі витвори, а також фолькло-рні записи, які часто досить складно віднести до конкретних історичних періодів, відбивають тільки окремі аспекти народної культури. Однак саме на всенародній основі виникає культурна творчість талановитих особистостей, формуються групи, пов'язані за фахом з обслуговуванням духовної культури. Взаємодія, взаємовплив і, зрештою, взаємозбагачення народної культури і творчої діяльності осіб та окремих суспільних груп - одне з важливих завдань дослідження.
Культура є тим комплексом норм поведінки і уявлень про себе і світ, який умож-ливлює самоусвідомлення членів суспільства і з цією метою поширюється в межах кожного покоління і передається наступному. Тому культура розглядається у систе-мі соціальної комунікації, процесі вироблення вартостей, які роблять можливою орі-єнтацію одиниць і груп у суспільстві. Ці вартості й орієнтації осмислюються і усві-домлюються через систему знаків і символів, тому, власне кажучи, своєрідність культури є своєрідністю тієї знакової системи, в якій вона втілена. Через притаман-ну їй систему знаків функціонує нормативний аспект культури, яка значною мірою визначає моделі поведінки й інтелектуальної діяльності.
Деякі автори чітко розподіляють культуру на матеріальну і духовну. Але, по суті, матеріальні предмети, речі входять до сфери історії культури і цікавлять її дослід-ників як витвори інтелектуальної діяльності людей, вияв їхньої індивідуальної і ко-лективної творчості. Побут і виробництво засвідчують рівень побутової і виробни-чої культури, водночас культуролога не можуть не цікавити соціальні, політичні, го-сподарські умови, в контексті яких розвивається духовність. Співвідношення утилі-тарних та інтелектуальних імпульсів у різних ситуаціях не було однаковим, а тому проголошення примату одного з них для всіх випадків життя неминуче вело б до до-гматизму і спрощеного уявлення про складність і багатоманітність світу. Кожна са-моусвідомлена людська спільнота творить властиву їй культуру, що, власне, і є за-порукою її збереження. Це стосується спільнот етнічних та етнополітичних, а зго-дом національних. Українці сформувалися в о
|
На уровень вверх
Купить