|
Візантійські і готські історики другої половини VI ст. виділяли дві групи слов'ян, що мешкали в Центральній і Східній Європі: склавіни і анти. Завдяки цим даним було складено західну і східну гілки слов'янства. В II - VII ст. відбулися міграційні процеси. Анти в IV - V ст. заселили землі поміж Дніпром і Дністром. Протягом VI - VII ст. вони зосереджувалися на правому березі Дніпра. Доба VI - IX ст. в історії східного слов'янства характеризується глибокими і якісними суспільними змінами. Система господарювання східних слов'ян базувалася головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. Протягом VI - VII ст. значно удосконалюється техніка землеробства. Саме на цей час припадає поява залізних наральників, серпів, мотик, ручних жорен. Підвищення продуктивності праці сприяла процесу розпаду родової общини й переходу до сусідської територіальної. Відбувається розклад родово-общинного ладу й формування класового суспільства.
У IV - VII ст. у східнослов'янських племен значного поширення набувають ремесла - залізообробне, ювелірне, еосторізне, гончарне та ін. Відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VII - IX ст. сприяли активізації не тільки внутрішнього обміну, а й розширенню зовнішньої торгівлі. Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII - IX ст. набирає силу процес об'єднання окремих племен у союзи, а потім виникають державні утворення. За вірою слов'яни були язичниками. Найвищими серед богів вважали Сварога, Даждьбога, Перуна.
Отже, зміни, що відбулися у суспільному житті східних слов'ян у VI - IX ст. (удосконалення техніки й технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родовообщинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію, формування спільної культури, поява перших протидержавних утворень) сприяли створенню фундаменту, на якому зросла будова Давньоруської держави.
2.Соціально-економічний розвиток незалежної України у 1999-2001 роках
Після розпаду СРСР економіка України опинилася у кризовому стані: падіння виробництва, інфляція, зниження рівня життя людей. Причини економічної кризи були такі: стара економічна система зруйнована, а нова, ринкова, ще не створена; розрив господарських зв'язків з Росією та іншими країнами СНД; помилки при проведенні економічної політики та ін.
Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих протиріч які утворилися у національній економічній системі. Лібералізація цін в Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. у 100 разів, на нафту - у 300 разів. Це призвело до гіперінфляції, 1992 р. інфляція склала 2100,5%, 1993 р. - 1025,5%. Масштабів інфляції не було тоді у жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні. У 1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового використання - попередники національної валюти. Україна вийшла з рубльової зони.
За період економічної кризи значно знизився рівень життя людей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33% від рівня 1990 р. Практично розтанули грошові заощадження людей, які вони збирали рокам
|
|
1. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. - К.: "Академія", 2002.
2. Борисенко В. І. Курс української історії з найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. -К.: Либідь, 1996.
3. Брайчевський М. Конспект історії України. - К.; 2003.
4. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України: К., 1990.
5. Полонська - Василенко Н. Історія України: У 2 - х т. - К.Либідь, 1995
|
На уровень вверх
Купить