1. Поняття активних методів навчання...............................................3

2. Психологічні особливості людей, до яких застосовуються активні методи навчання..............................................................................................8

Висновки................................................................................................13

Література..............................................................................................14

Початок розвитку психологічної служби припадає на 80-ті роки. Саме тоді розпочато пошуки способів надання психологічної допомоги. Найефективнішою виявилася групова робота не лише у зв'язку з ощадливим використанням часу й самим психологом, і учасниками занять, а й через наявність фактора групової динаміки та групового впливу. Розроблена методика активного психологічного навчання (АМН) вбирає в себе основні активні методи групового навчання.

Активному методові групової дискусії приділяли увагу багато дослідників - в працях Г. О. Ковальова, Л. А. Пстровської, Ю. М. Ємельянова, Г. Л. Ісуріної, А. С. Золотнякової та ін. Існують деякі розбіжності в назвах цього методу: "колективна дискусія", "некерована розмова", "оперування плинним матеріалом у групі" тощо. Проте більшість авторів користується назвою "групова дискусія".

Групова дискусія є провідним методом активного психологічного навчання. Це пояснюється абсолютизацією тенденцій спонтанності й невимушеності поведінки. В результаті складається можливість вивчати базові психологічні "захисти", - логіку несвідомого й характер внутрішньої програмованості поведінки. В основі методу спонтанної дискусії лежить безпосередня, нерегламентована вербальна інтеракція (взаємодія) між членами групи АСПН, завдяки чому навчання неповторно сповнюється змістовним матеріалом, який піддається осмисленню. Специфіка використання даного методу проявляється в одночасному забезпеченні спонтанності поведінки в групі, інтеграції взаємин між її членами та глибинно-психологічним аналізом результатів. В АМН рідше, ніж в інших групах корекції, використовуються такі види групової дискусії, як тематична, обговорення загальних питань, біографічна (обговорення індивідуального минулого досвіду окремих учасників навчання), а більше практикується загальна спонтанна дискусія. Тематична дискусія заздалегідь не планується й визначається ситуацією в даний момент. Робота психокорекційної групи зорієнтовується на пізнання передумов виникнення особистісних проблем учасників навчання.

Для АМН не характерне взаємне пропонування порад чи рекомендацій. У той же час максимально стимулюється прояв безпосередніх емоційних реакцій, особистого ставлення до інших. Відсутність формального планування зобов'язує мати чітку стратегію й тактику управління груповою особистісною динамікою. При цьому, якщо стратегія дій відома керівникові до початку роботи групи АМН, то тактичні цілі визначаються ним поступово в ході формування й уточнення психодіагностичних гіпотез на основі поведінки учасників групи.

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М., 1997.

2. Берулава Г.А. Методологические основы практической психологии. - М., 2004.

3. Дьяченко М.И. Кандыбович Л.А. Психологический словарь-справочник. - Мн., 2001. - 576.

4. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л., 1986.

5. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції. - К., 1996.

Примечаний нет.