1. Двофакторні теорії детермінації розвитку особистості. 3

2. Основні стратегії вивчення особистості 5

3. Біологічний вік і періодизація розвитку індивіда. Сенситивні й критичні періоди в розвитку 7

4. Природа індивідуального стилю діяльності: можливість компенсації психодинамічних особливостей темпераменту 10

5. Індивідуальна мінливість як умова історичної змінювальності системи 12

6. Типи регуляції часу (за характером регуляції часу й рівнем активності) 15

7. Суб'єктність як вищий щабель психічної регуляції активності 16

8. Особистісне несвідоме. Комплекси. 17

9. Риси особистості. Індивідуальні, загальні та унікальні риси особистості у тлумаченні Г. Олпорта 20

Література 22

Двофакторні теорії детермінації розвитку особистості з'явилися як спроба відповісти на питання, що впливає на причини поведінки особистості: взаємодія між особистістю і ситуацією або взаємодія між середовищем і спадковістю. Ці теорії "визначають постановку проблеми в площині співвідношення біологічного і соціального в людині" [6; с.224].

Існує три найпоширеніших варіанту двохфакторних теорій, або, як їх іноді називають, "концепцій подвійної детермінації розвитку" особистості людини: теорія конвергенції двох факторів (В. Штерн), теорія конфронтації двох факторів (3. Фрейд) і концепція взаємодії двох факторів.

Теорія конвергенції двох факторів. Концепція В. Штерна представляє компромісний варіант між теоріями "середовища" і теоріями "спадковості". На думку автора цієї концепції, душевний розвиток особистості не є простий виступ природжених властивостей, але і не просте сприйняття зовнішніх дій, а результат конвергенції внутрішніх даних із зовнішніми умовами розвитку. Конвергенція - від латинського слова "сходитися", "зближатися". Через це поняття Штерн, в першу чергу хотів пояснити, що повинно відбуватися певне "сходження" або "зближення" в процесі розвитку особистості факторів середовища і спадковості.

Ця "конвергенція" має силу як для основних рис особистості, так і для окремих явищ розвитку. Ні про яку функцію, ні про яку властивість не можна питати: "Чи відбувається воно ззовні або зсередини?", а потрібно питати: "Що в ньому відбувається ззовні? Що зсередини? "

В. Штерн вважає, що особистість виступає як продукт соціального середовища, тобто соціального чинника, так і спадкових факторів, які дістаються людині від народження, тобто біологічного чинника. Соціальний фактор (середовище) і біологічний фактор (спадковість) приводять до виникнення нового стану особистості. Згодом Г. Оллпорт спеціально підкреслив, що запропонована В. Штерном схема або принцип "конвергенції" не є власне психологічним принципом (а більш філософським), а взаємодія "сил середовища" і "сил, витікаючих з організму", є виразом діалектичного взаємовідношення організму і середовища.

1. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психол. труды / Академия педагогических и социальных наук. - М., 1996. - 384с.

2. Асмолов А. Г. Психология личности: Учебник. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 367 с.

3. Варій М.Й. Психологія особистості. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 592с.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекцій. - М. : ЧеРо, 1996. - 336с

5. Копець Л.В. Психологія особистості. - К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - 460с.

6. Психологічна енциклопедія: А-Я / О. Степанов (авт.-упоряд.). - К. : Академвидав, 2006. - 424с.

7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / К.А. Абульханова-Славская (сост.). - СПб. : Питер, 1998. - 688с.

8. Фрейд Зигмунд. Введение в психоанализ. - СПб. : Алетейя, 1999. - 278с.

9. Холл К. С., Линдсей Г. Теории личности: Пер. с англ. - М. : КСП+, 1997. - 720с.

10. Хьелл Л.А., Зиглер Д.Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение: Пер. с англ. - СПб. : Питер, 2003. - 606с.

11. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризи. - М. : Изд. группа "Прогресс", 1996. - 344с.

Примечаний нет.