|
К.Е.Ціолковський
У світі довкола нас немає нічого дивовижнішого і загадковішого за людський розум, інтелект, Несвідомість. Стало звичайним твердження: все, що існує поза нами і нашою Несвідомістю, є нічим іншим, як конкретними різновидами і формами матеріального.
Ідеальні, духовні явища, які на відміну від матеріальних існують тільки у головах людей як похідні від матеріальних, як результат їхнього відображення, становлять зміст несвідомості. Вони знаходять свій вияв у мові і, головне, в діях, діяльності людини. Мабуть, через неможливість об'єктивної фіксації та опису духовні, ідеальні явища все ще залишаються важкозбагненними і загадковими.
Довгі тисячоліття людство шукало відповідь на питання, в чому ж полягає суть феномена несвідомості, яка її природа, як вона виникла і яке її призначення в світі. У історико-філософському процесі проблема несвідомості набувала найрізноманітніших тлумачень.
Генезис несвідомості
Несвідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Але щоб її зрозуміти, необхідно з'ясувати, як вона зароджувалась. Несвідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію - розвиток своїх суто біологічних передумов.
Погляд на матерію як мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією і сучасною наукою. Починаючи з Епікура, а в Новий час із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, як causa sui. Різні форми активності матерії віртуальне присутні в самій матерії. Вони самореалізуються завдяки її нескінченному руху, змінам і розвитку. Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що активна діяльність матерії виходить за рамки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у матерії іншої властивості, спорідненої з подразливістю й відчуттями. Ця властивість матерії є нічим іншим, як властивістю відображення.
Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем.
Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і розвитку матерії, визначається її внутрішнім змістом. Виходить, що відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, залежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем. У зв'язку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній.
До основних типів відображення сучасна наука відносить: 1) неорганічне відображення - пов'язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл; 2) органічне відображення - має місце в живій природі (подразливість, чутливість, психіка); 3) соціальне відображення - рівень існування людської несвідомості.
За усіх розрізнень, притаманних даним типам відображення, вони мають загальні властивості, які виявляються таким чином:
1) будь-який тип відображення є результатом впливу одного об'єкта на інший; 2) у об'єкті, який був підданий дії, залишається слід, який відтворює особливості структури діючого об'єкта
|
На уровень вверх
Купить