Ціллю даної курсової роботи є визначення перспектив вступу країн членів СНД у ВТО.
Ця тема дуже актуальна, адже традиційною і найбільш розвитою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі приходиться близько 80 відсотків усього обсягам міжнародних економічних відносин. Міжнародна торгівля - найстарша форма міжнародних економічних відносин. Вона існувала ще за довго до формування світового господарства і була його безпосередньою попередницею. Саме розвиток міжнародної торгівлі створило економічні умови для розвитку машинного виробництва, що найчастіше могло рости лише на базі імпортної сировини і масового заморського попиту.
Після дворічного періоду переговорів про вступ країн СНД у ВТО, вони практично зупинилися. Нав'язування країнам СНД неприйнятних, а місцями просто кабальних умов членства в міжнародному торговельному клубі виявилося тупиковою стратегією.
З'являється час і можливість пролічити стан і перспективи розвитку ключових галузей господарства. Для того, щоб зрозуміти, де країни СНД в стані конкурувати з іноземними виробниками потрібні альянси з ними ж, щоб вдихнути нове життя в скільки-небудь життєздатні вітчизняні виробництва.
ВТО - це, по-перше, широка політика по лібералізації торгівлі, а по-друге, складна система правил і регламентів відносин продавців і покупців.
Дійсно, що може бути вільніше нашого конкурентного середовища, наприклад на ринку продукції легкої промисловості? Так нічого, у нас хто завгодно і де захоче може продавати будь-які речі, не платячи пошліну і не зіштовхуючись практично ні з якими обмеженнями.
Або взяти сільське господарство. Увесь світ обговорює регламенти дотування галузі (що вірніше субсидіювати експорт або безпосередньо фермерів), рівень захисних тарифів і квот. А наш ринок сільгосппродукції вільний від цих "умовностей", тому що на дотації немає грошей.
Це до питання про вільну торгівлю. Тепер про правила.
Регламенти ВТО орієнтовані насамперед на підтримку національних виробництв, система квот, тарифів і пошлін носить антидемпінговий, захисний характер. У нас же - нічого подібного, регулювання експорту-імпорту у вирішальній мері набудовано на рішення фіскальних задач, а це зовсім інша система. І навіть у тих випадках, коли держава починає щось захищати, ця діяльність у кінцевому рахунку зводиться не до розвитку виробництва, а чисто до чиїхось шкурних інтересів. Скільки не підвищували мита на автомобілі, посилаючись на вітчизняного виробника, ми як і раніше випускаємо одні з гірших автомобілів у світі.
Таким чином, неконкурентоспроможне господарство країн членів СНД здає галузь за галуззю.
З іншого боку, при усьому своєму масштабному потенціалі сучасна економіка може ефективно розвиватися лише при активній взаємодії зі світовим ринком товарів і послуг. Того ж вимагають проведені в країні ринкові перетворення. У свою чергу, правила гри на світовому ринку в умовах глобалізації визначаються нині країнами колективно, при вирішальній ролі в цьому Всесвітній торговельній організації (ВТО), що поєднує близько 145 держав і покриває понад 95% обороту світової торгівлі.
У стратегічній перспективі країнам СНД повинно приєднатися до ВТО. Тільки таким може бути і кінцевий вибір нашого бізнесу в цілому. Однак норми і правила ВТО створюють для нього принципово нове організаційно-правове середовище функціонування, а це викликає в країні неоднозначну реакцію.
Тому потрібна розгорнута і цільова підготовка вступу країн СНД до членства у ВТО без збитку для економічної безпеки країн з урахуванням думок і інтересів національного бізнесу.
|