Вступ……………………………………………………………………………...2

I. Теоретичне завдання:

1. Феноменологічна концепція естетики……………………………………….3

2. Інтелектуальна концепція естетики…………………………………………..7

3. Структуралістська естетика…………………………………………………...9

4. Екзистенціалістська естетика………………………………………………...15

5. Неотомістська концепція естетики…………………………………………..20

II. Практичне завдання: визначте, чи мораль задає пространство

свобод в людині, чи ні? Як ви розумієте це пространство свобод?

Визначте певну кількість положень про це пространство свобод…………….25

2.1. Зв'яжіть ці положення в єдину структуру. Намалюйте цю

Структуру………………………………………………………………………….32

III.Тести: головне призначення трагічного мистецтва

Аристотель бачив в:……………………………………………………………….33

Висновок……………………………………………………………………………34

Список використаної літератури………………………………………………….36

У середині та другій половині XX ст. естетика як наука набувала дедалі більшого значення і чіткішої професіоналізації. Це, безперечно, позначалося і на обсягах проблематики, і на цілеспрямованості її аналізу, і на інтенсивності включення у художньо-критичний або просвітницько-виховний процеси. Отже, для більш-менш повної реконструкції теоретичної палітри естетики мають значення ті напрями, які почали формуватися вже у межах XX ст. і орієнтувалися на історико-естетичну традицію щодо проблематики понятійно-категоріального апарату з врахуванням теоретичної спадщини конкретних персоналій. У XX ст. зв'язки естетики з філософією загалом збереглися, однак набули нової якості - характеру теоретичного партнерства, а окремі естетичні концепції перебрали на себе роль "вершинного рівня" руху філософської ідеї. В умовах XX ст. значно збагатився понятійно-категоріальний апарат естетики, розроблялися нові галузі, які можна об'єднати поняттям практична естетика. 80-90-і роки виявили ще одну рису сучасної естетики, а саме - інтеграцію різних шкіл і течій, намагання через теоретичний діалог уніфікувати поняття, категорії, тематичну спрямованість науки.

Виходячи з цього можна визначити актуальність цієї теми. Вона в тому, що естетика - наука про становлення чуттєвої культури людини. Таке загальне визначення витікає з органічної єдності двох своєрідних частин цієї науки; якими є: 1) виявлення діалектики самого процесу освоєння, специфіки естетичного як прояву ціннісного ставлення людини до дійсності; 2) художня діяльність людини. А без культури людини, окремого індивідуума соціуму, не може бути загальної культури держави.

1. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.

2. Долгов К.М. От Кьеркегора до Камю: Очерки европейской философско-эстетической мысли XX в. М., 1990. С. 64.

3. Дюфрен М. Кризис искусства // Западноевропейская эстетика XX ст. М., 1991. С. 30.

4. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.

5. Интересное разграничение, предлагаемое Н.А.Бердяевым (См.: Бердяев Н.А.Смысл творчества // Философия творчества, культуры и искусства. Т. I. М., 1994. С. 52.)

6. Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.

7. Лекции по истории эстетики. Кн. 3, ч. 2. Л., 1977. С. 12.

8. Лосский И.О. Свобода воли // Лосский И.О. Избранное. М., 1991. С. 485.

9. Маритен Ж. Ответственность художника // Самосознание европейской культуры XX века. М., 1991. С. 172.

10. Назаров В.Н. Философия в вопросах и отнетах: Опыт философской пропедевтики. Тула, 1996. С. 55.

11. Сартр Ж.П. Слова. М., 1966. С. 173.

Примечаний нет.