ВСТУП 3

Розділ І. СТАНОВЛЕННЯ НЕОПЛАТОНІЗМУ ЯК ІНТЕГРОВАНОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ВЧЕННЯ 5

1. Римська школа неоплатонізму 5

1.2. Конструктивно-діалектична міфологія Плотіна 9

Розділ 2. БОГОСЛОВСЬКИЙ ПЕРІОД НЕОПЛАТОНІЗМУ 13

1.2. Сірійська школа 13

2. 2. Пергамська школа 17

Розділ 3. ЗАВЕРШАЛЬНІ ВЧЕННЯ ПІЗНЕАНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ 21

3.1. Афінська школа 21

3.2. Олександрійська школа 26

ВИСНОВКИ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

Історія неодноразово демонструвала нам приклад того, як поступово і спочатку непомітно зароджується нове, і як потім воно руйнує старе не тільки в технічній, матеріальній, а й в філософській, світоглядній сфері. Такою повчальною епохою може слугувати Античність Західної Європи, її яскравий розквіт і несподівана загибель. Епоха змін, що супроводжувала останній період античного світу, в чомусь нагадує сучасний бурхливий і неспокійний час, коли відбувається руйнація авторитетів, зростає кількість різних проектів вирішення проблем людства. Античність показує нам, як у її надрах зародилася нова мораль, філософія і релігія, і як після їх остаточного закріплення Західна Європа потанула у темряві середньовіччя, зробила крок назад в порівнянні з культурними досягненнями середземноморської цивілізації. Приклад Античності надає можливість дослідити, як з'являються ті тенденції культурного, економічного, політичного, релігійного, наукового і екологічного життя, що в кінцевому підсумку кардинально впливають на подальшу долю і хід розвитку окремих народів і країн.

У такому аспекті Античність неодноразово була об'єктом уваги науковців і філософів. Філософські концепції цієї епохи знайшли своє широке узагальнення і аналіз у працях мислителів різних епох, починаючи з Відродження і закінчуючи нашими днями. У науковому плані найбільш повними і багатоаспектними є праці сучасних дослідників: Д. Антисєрі, В.Ф. Асмуса, М.В. Захарченко, О.Ф. Лосєва, Б. Рассел, Дж. Реале, Ю.А. Шічаліна. Однак, вивчення їх філософської спадщини доводить, що у кожного з них є свій підхід до вивчення праць античних філософів та, відповідно до цього, свої висновки стосовно розвитку філософської думки в ту епоху. Крім того, безпосереднє вивчення античних творів, що дійшли до наших часів, показує, що теоретичні положення в них є важкими для розуміння, мають деякий "підводний" або подвійний смисл і через те створюють умови для неоднозначного тлумачення. У такому разі повторне вивчення античних творів є корисним в плані їх нового переосмислення, винаходу нових підходів до їх розуміння й інтерпретації, особливо тих філософів, що діяли і творили у пізню античну епоху, коли вчення неоплатонізму стало єдиною й інтегративною спробою узагальнити усю античну думку. Це обумовило вибір теми даного дослідження: "Здобутки філософських шкіл пізньої античної доби".

Об'єкт дослідження - філософська спадщина мислителів пізньої античної доби.

Предмет дослідження - зміст та структура вчення неоплатоніків стосовно побудови Всесвіту, ієрархічності Буття, закономірностей розвитку Сущого.

Мета дослідження - на прикладі філософських шкіл античності розглянути шлях становлення неоплатонізму як останнього вчення античної доби та оцінити його наслідки для подальшого розвитку філософії.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити положення неоплатонізму стосовно онтологічних засад Буття, вивчити розуміння стародавніх філософів щодо створення та розвитку Всесвіту, його структури, першооснови.

2. Проаналізувати тенденції і періодизацію розвитку неоплатонічних шкіл у пізній період Античності.

3. Виявити значення теоретичної спадщини неоплатоніків для подальшої долі розвитку західноєвропейської філософії.

Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі історизму, системності, компаративістському підході, індукції, дедукції, а також принципі світоглядного плюралізму. В ході дослідження використовувався герменевтичний метод тлумачення текстів, метод синтезу та аналогій, індивідуалізації та узагальнення, абстрагування та конкретизації.

Робота структурно складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

1. Асмус В.Ф. Античная философия. - М. : Высшая школа, 1999. - 400с.

2. Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: В 2 т. - М. : Фаир-Пресс, 2002. - 572 с.

3. Лосев А.Ф. Античная философия истории. - СПб. : Алетейя, 2001. - 263с.

4. Лосев А.Ф. История античной философии в конспективном изложении. - М. : ЧеРо, 1998. - 192с.

5. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития. - М. : ООО "Издательство АСТ", 2000. - 830с.

6. Плотин. Эннеады: Пер. с древнегреч., латин. - К. : УЦИММ- ПРЕСС, 1996. - 239с.

7. Прокл. Платоновская теология / Л.Ю. Лукомский (подгот.). - СПб. : Издательство РХГИ ИТД "Летний Сад", 2001. - 623с.

8. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней. - М. : Академический Проект, 2008. - 1003с.

9. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - СПб.: Петрополис, 1997. - Т. 1 : Античность. - СПб. : Петрополис. - 320с.

10. Султанов Ш.З. Плотин: Единое:творящая сила созерцания. - М. : Молодая гвардия, 1996. - 426с.

11. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). - М. : ИНФРА-М, 2005. - 576с.

12. Шичалин Ю.А. История античного платонизма. - М. : Греко-лат. каб., 2000. - 439с.

Примечаний нет.