ЗМІСТ

Вступ 2

1. Поняття цивільного договору 3

2. Загальні положення договорів про надання послуг 13

3. Договори про перевезення вантажів 14

3.1 Юридичні ознаки та сторони договору перевезення вантажу 15

3.2 Основні обов’язки перевізника та відправника 16

3.3 Претензії та позови щодо договору перевезення вантажів 20

3.4 Договір перевезення пасажира та багажу 21

4. Правове регулювання перевезення вантажів 23

5. Правове регулювання перевезення вантажів Дунаєм 29

5.1 Угода про загальні умови перевезення вантажів у міжнародному сполученні по Дунаю 30

5.2 Угода про взаємне агентування суден у Дунайських портах 31

Висновок 35

Список використаної літератури 37

Вступ

Актуальність даної роботи. Кожний, хто хоча б раз стикався з перевезенням вантажів по Дунаю, знає про деякі особливості правового регулювання, пов’язані з наявністю спеціальних актів у цій сфері.

Розвиток народного господарства та життя людей взагалі не¬можливо уявити без засобів переміщення (транспорту). Роль транспорту полягає в наданні специфічних послуг, пов'язаних із переміщенням товару або людини в просторі.

ЦК України відносить до підстав виникнення зобов'язань із перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти договір пере¬везення. Тобто не є підставою виникнення цього виду зобов'я¬зань план перевезення вантажів. Правове регулювання договору перевезення здійснюється главою 64 ЦК, Законом України "Про транспорт" та спеціаль¬ними правилами щодо окремих видів перевезення.

Предмет дослідження складають суспільні відносини у сфері перевезення вантажів.

Об’єктом дослідження виступають норми цивільного, господарського законодавства України та міжнородно-правові акти.

Метою дослідження є визначення особливостей правового регулювання перевезення вантажів в Україні

Відповідно до мети, завдання дослідження полягають у:

- встановленні загальних засад правового регулювання договору перевезення вантажів;

- аналізі сучасних тенденцій у сфері правової охорони прав суб’єктів договорй перевезення ваннтажів, а також ефективного захисту прав та економічних інтересів суб'єктів зазначених прав;

- визначенні перспектив розвитку законодавства з питань перевезеннЯ вантажів, а також захисту прав та економічних інтересів суб'єктів зазначених прав.

1. Поняття цивільного договору

Одним із основних та найбільш розгалужених інститутів зобо¬в'язального права є договірне право, під яким слід розуміти сукупність цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини шляхом досягнення відповідних домовленостей (ком¬промісів) між юридично рівними особами. Основоположною категорією в договірному праві є цивільно-правовий дого¬вір — домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обо¬в'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Основними ознаками договору є:

• домовленість, тобто для його існування має бути компро¬міс, збіг волевиявлення учасників;

• домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір;

• спрямованість на встановлення, зміну чи припинення ци¬вільних прав та обов'язків, що свідчить про його правову природу юридичного факту.

Окрім цього, договір можна розглядати ще й як відповідні договірні правовідносини, що виникли внаслідок укладення до¬говору, а також як певний документ.

Аналізуючи цивільно-правовий договір слід зауважити, що чинне законодавство визначає, що сторони є вільними в укла¬денні договору, виборі контрагента та визначенні умов догово¬ру з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв діло¬вого обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК). Це положення закріплює один з найважливіших принци¬пів договірного регулювання суспільних відносин — принцип свободи договору. Свобода договору також є поняттям багатозначним.

Розмаїття цивільно-правових договорів зумовлює питання про їх класифікацію. Залежно від різних ознак, можна провес¬ти й різні класифікації цивільно-правових договорів. Однак, враховуючи, що цивільно-правові договори є різновидом правочинів та цивільно-правових зобов'язань, то і окремі з класи¬фікацій правочинів чи зобов'язань може бути застосовувано до договорів. Тому ми зупинимося лише на тих класифікаціях, які властиві тільки ци¬вільно-правовим договорам.

1. Залежно від виникнення в договорі взаємних прав та обов'язків у сторін, розрізняють односторонні та взаємні (дво¬сторонні, синалагматичні) договори. В односторонньому до¬говорі одну сторону наділено лише правом вимоги, а іншу — лише обов'язком задовольнити цю вимогу (ч. 2 ст. 626 ЦК), наприклад, договір позики. Натомість у взаємному (двосторон¬ньому, синалагматичному) договорі, яких у цивільному праві переважна більшість, обидві сторони наділено взаємними (ко¬респондуючими) правами та обов'язками (ч. З ст. 626 ЦК), на¬приклад, договір купівлі-продажу. Різновидом взаємних дого¬ворів є договори багатосторонні, в яких беруть участь біль¬ше ніж дві сторони, що наділені взаємними правами та обов'яз¬ками, наприклад, договір про сумісну діяльність. До багато¬сторонніх договорів застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ч. 4 ст. 626 ЦК). Слід також зазначити, що по¬діл договорів на односторонні та взаємні (двосторонні, синалаг¬матичні) слід відмежовувати від поділу цивільних зобов'язань на односторонні та двосторонні. Відмінність полягає в обраних критеріях: якщо критерієм по¬ділу зобов'язань на односторонні та двосторонні ми обрали на¬явність волі учасників на виникнення зобов'язання, то у випадку з договором критерієм обрано наявність взаємних

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. – Ст. 141.

2. Господарсько процесуальний кодекс України. – К.: Школа, 2002. – 96 с.

3. Господарський кодекс України. – К.: Школа, 2003. – 192 с.

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – К.: Парламентське видавництво. – 2003.

5. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 301 с.

6. Гражданское право. Часть первая: Учебник./Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 536 с.

7. Гражданское право. Том 1. Учебник./Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: “ПБОЮЛ Л.В. Рожников”, 2001. – 632 с.

8. Действующее международное право. В 3-х томах, Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 3. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.

9. Исаков С.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984.

10. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. Фак. Вузів. – К.: Вентурі, 1996.

11. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. посіб. / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець: Наук. Керівник Л.А. Жук. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. – 292 с.

12. Теория государства и права./Под ред. С.С. Алексеева. – М., 1985.

13. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с. – (Экономика. Финансы. Право).

14. Цивільне право України. – Т.1. – К., 1999.

15. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін. – За ред.Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 448 с.

16. Цивільне право України. Частина перша./ За ред. проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – 368 с.

17. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./За ред. О.В. Дзери. Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736 с.

Примечаний нет.