|
ВСТУП
Ще древні римляни говорили, що корінь навчання гіркий. Але навіщо вчити з гіркими й марними слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою ? Якщо цікаво побудувати урок, корінь навчання може змінити свій смак і навіть викликати в дітей здоровий апетит.
Самовпевнено ? Але ж це тільки спроба...
Подив, окриленість, азарт, цікавість в очах дітей, коли рученята так і тягтися вгору й неможливо не підстрибнути від радості, від свідомості, що ти такий розумний, кмітливий, - ось що хотілося б побачити на своїх уроках.
Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для дитини найбільш підходящою формою навчання.
Дидактичні ігри й заняття дають гарний результат лише в тому випадку, якщо ясно уявляєш, які завдання можуть бути вирішені в процесі їхнього проведення й у чому особливості проведення цих занять на щаблі раннього дитинства. Психологами доведено, що знання, засвоєні без інтересу, не забарвлені власним позитивним відношенням, емоціями, не стають корисними - мертвий вантаж.
Дитина пише, читає, відповідає на питання, але ця робота не зачіпає її думок, не викликає інтересу. Вона пасивна. Звичайно, щось вона засвоює, але пасивне сприйняття й засвоєння не можуть бути опорою міцних знань. Діти запам'ятовують слабко, тому що навчання не захоплює їх.
Цікавість може бути задана несподіваною для дітей постановкою або формулюванням питання, створення проблемної ситуації, надзвичайною формою ведення уроку. Завжди можна відшукати щось цікаве й захоплююче в житті.
Треба тільки знайти золоту середину: не ускладнювати - діти не зрозуміють і не спрощувати, полегшуючи навчання, - діти будуть постійно шукати легкі шляхи, щоб поменше трудитися й не переборювати...
Одержуючи поживу для свого розуму, дитина охоче бере участь у заняттях, чекає їх, радується ім. На заняттях дитина, привчена слухати дорослого, дивитися на те, що їй показують, опановує певними знаннями. Вона багато чого дізнається про різні предмети: про їхнє призначення, про зовнішній вигляд, властивості, такі, як форма колір, величина, вага, якість матеріалу й ін.
"Школа правильно керованої гри відкриває дитині вікно в світ ширше й надійніше, ніж читання..." - слова ці належать Ж.Фабру, далекому від проблем дитинства, але який добре розумів, як багато значить гра в житті дитини і як важливо наставнику, вихователю, дорослому, що взялись за саму, може бути, відповідальну місію - ростити Людину, бути поруч із дитиною й у грі теж, керувати нею, але так, щоб дитина бачила в дорослому друга, партнера, а не директора або наглядача. Проста й усім, здавалося б, ясна думка, але, як це часто буває, легко сказати, але важко зробити.
Ось чому проблема дитячої гри є однією із самих актуальних проблем дитячої психології й педагогіки. Актуально, як ніколи раніше. Тому саме цю тему я розглядаю у своїй курсовій роботі.
Можна назвати дві причини, які привели мене до цього. З одного боку, захоплення різного роду навчальними програмами приводить до того, що дітям усе менше часу залишається для гри й спілкування з однолітками. З іншого боку, найчастіше невірне розуміння педагогами характеру керівництва грою обумовлює жорстку регламентацію дитячої ігрової діяльності, що позбавляє її творчості, ініціативи, фантазії, вигадки.
Проблема застосування ігрових методів навчання на уроці є вузловому темою, розробка якої повинна сприяти ефективній підготовці вчителя до викладання в початковій школі. Вибір гри як першочерговий об'єкт творчого аналізу й практичного освоєння продиктований тією обставиною, що саме вона може виконати виняткову роль посилення пізнавального інтересу, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку.
Значне місце в курсовій роботі відведено аналізу значення дидактичних ігор, для інтелектуального розвитку дітей їх учбово-пізнавальної діяльності при навчанні грамоті й на уроках математики.
Метою курсової роботи є вивчення й пропаганда творчості вчителів: не спостерігати з боку за стихійним розвитком практики навчання маленьких школярів, для того щоб надалі виявляти й узагальнювати досягнення цієї практики, а осмислюючи передовий педагогічний досвід, впроваджувати в повсякденне життя школи. Звичайно проходять роки, перш ніж досвід, гідний поширення, потрапить у поле зору й одержить визнання.
Крім цього, метою моєї курсової роботи є вироблення навичок викладу власних думок і придбання досвіду захисту курсової роботи.
Дана курсова робота складена відповідно до публікацій у журналі "Початкова школа".
В основі курсової роботи лежить навчальна література, але збагачена статтями, такими, як "Дидактичні ігри на уроках математики" Масловської Т.А., "Значення дидактичних ігор і завдань при навчанні грамоті" Семяшкіної Н.І., "Навчальні ігри як засіб підвищення ефективності уроків" Кобанової Л.В., "Використання ігрових прийомів на уроках" Губанової О.В. та інших.
РОЗДІЛ 1. ДИДАКТИЧНІ ВИДИ: ФОРМИ ТА ВИДИ
1.1 Значення психофізіологічних особливостей молодших школярів при проведенні ігор
Робота з молодшими школярами змушує глибше вивчати їхні психофізіологічні особливості.
Увага й запам'ятовування (особливо в 6-7 літніх) слабкі, тим більше якщо навчання не захоплює. Значно краще в молодшому шкільному віці розвинена не довільна увага. Все нове, несподіване, яскраве, цікаве привертає увагу учнів саме собою без усяких зусиль із їх боку. Мимовільна увага стає особливо концентрованою і стійкою тоді, коли навчальний матеріал відрізняється наочністю , яскравістю, викликає в школяра емоційне відношення. Тому найважливішою умовою організації уваги є наочність навчання, широке застосування різних наочних приладдя - ілюстрацій, малюнків, макетів, муляжів. Однак треба пам'ятати, що молодші школярі досить вразливі. Дуже яскраві наочні враження іноді можуть створити таке сильне вогнище збуджен
|
|
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: Учебное пособие под ред. Г.И. Щукиной.-М., 1984.
2. Волина В.В. Русский язык.-Екатиринбург, 1997.
3. Губанова О.В., Левкина И.С. Использование игровых приемов на уроках // Начальная школа.-1997.-№6.
4. Дошкольная педагогика.-М.: Просвещение, 1991.
5. Занимательное азбековедение: книга для учителя, составитель Волина В.В.-М., 1991.
6. История дошкольной педагогики.-М.: Просвещение, 1989.
7. Кобанова Л.В. Учебные игры как средство повышения эффективности уроков // Начальная школа.-1992.-№1.
8. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1976.
9. Масловская Т.А. Дидактические игры на уроках математики // Начальная школа.-1997.-№2.
10. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: В 2 кн. – М.: 1999.
11. Рыжикова Г.И. Использование игровых приемов при изучении слов с непроверяемым написаним // Начальная школа.-1995.-№1.
12. Семяшкина Н.И. Значение дидактических игр и заданий при обучении грамоте // Начальная школа.-1997.-№2.
13. Смоленцева А.А. Сюжетно-дидактические игры.- М.: Просвещение, 1987.
14. Хуторский А.В. Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.
15. Шербинина Г.К. Сказка как средсво воспитания // Начальная школа.-1995.-№3.
16. Ягупов В.В. Педагогіка, навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002.
|
На уровень вверх
Купить