Введення 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти студентського руху в Україні 6

1.1 Історична ґенеза та сутність студентського руху 6

1.2 Студентські асоціації 9

Розділ 2. Сучасний розвиток студентського руху 16

2.1 Українська практика студентської організації 16

2.2 Китайські студентські організації та спілки 21

Розділ 3. Українська практика та шляхи її удосконалення студентських організацій та спілок 25

3.1 Українська Спілка Студентів та їх перспектива 25

3.2 Спілка молодих соціалістів 26

Висновок 28

Список літератури 30

Актуальність теми дослідження. У суспільстві "розвиненого соціаліз-му" студентські організації (у тому числі й у вищій педагогічній школі), ви-ступаючи як знаряддя підтримки панування правлячої партійної олігархії (втім, як і вся система вищого утворення в цілому) і будучи державними со-ціальними інститутами, деякою мірою сприяли рішенню основних завдань вищої школи. При цьому функції студентських організацій споконвічно фік-сувалися "зверху" партійно-бюрократичним апаратом, а самодіяльність та-ких організацій дозувалася. Проте, саме в силу того, що студенчеські органі-зації здійснювали свою діяльність у якості "структурних елементів держав-ного апарата", створювалася оправдана ілюзія їхньої власної ваги й значимо-сті. Поступовий, але практично повна відмова від державного патронажу студентських організацій, що відбувся де-факто в період переходу України до ринкової економіки ( 1991-1996 гг.) і закріплений де-юре у законі "Про вищі і післявузівські обєднання" (у цьому законі словосполучення "студент-ська організація" просто відсутня), визначив зникнення студентських органі-зацій в тім виді, у якому вони існували в СРСР.

Тим часом студентські організації створювалися практично у всіх краї-нах і виконували різні функції, причому їх роль у реалізації безпосередніх за-вдань вищої школи була те більше, те менш значимої.

На сучасному етапі діяльність студентських організацій в України ста-ла настільки непомітною, що питання про необхідність їх існування як таких, про можливі напрямки їх діяльності, а також, зокрема, про те, чи можуть сту-дентські організації сприяти виконанню загальних завдань, які стоять перед вищою школою, виступаючи тим самим як суб'єкт педагогічної діяльності.

Зазначене протиріччя (розрив) між актуальними потребами освітньої практики й сучасним станом теоретичного знання й обумовлює, на наш по-гляд, актуальність проблеми нашого дослідження.

1. "International economics" (Peter H.Lindert, Thomas A. Pugel; USA, 2002.- 670p.)

2. Кредісов А.І., Березовенко С.М., Биков Г.М., Волошин В.В., Мазуренко В.П., Расшивалов Д.П., Серажим В.І., Ступницький О.І., Тищенко A.M., Черняк З.С., Потапов І.Ю. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кре-дісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

3. Гордон Л.А., Плискевич Н.П. Развилки и ловушки переходного перио-да // Полис. - 1999. - № 4.

4. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Вос-точной Европе // Вопросы философии. - 2004. - № 9.

5. Дряхлов Н.И. Традиции и модернизация в современной России // Со-цис. - 2005. - № 10.

6. Купряшихин Г.Л. Политическое развитие // Кентавр. 2001. -№ 4.

7. Купряшихин Г.Л. Политическая модернизация. М., 2000.

8. Модернизация: зарубежный опыт. М., 2006.

9. Пантин В.И., Лапкин В.В. Волны политической модернизации в исто-рии России (к обсуждению гипотезы) // Полис. - 1998. - № 2.

10. Руковишников В.Р. Социология переходного периода //Социс. - 2002. - № 6, 8-9.

11. Салмин А.М. Политическое развитие стран и актуальные проблемы политологии // Полис. - 2003. - № 3.

12. Соловьев А.И. Политическая культура и модернизация российского общества. - М., 2004

13. Фадин А.В. Модернизация через катастрофу (Версия) // Кентавр. - 2002. - № 1.

14. Фокотов А.Г. Россия: От мобилизационного общества к инновацион-ному. - М., 2003.

15. Цыганков А.П. Между либеральной демократией и сползанием в авто-ритаризм: предварительные итоги политического развития России, 1999 - 2004 // Социально-политический журнал. - 2005. - № 1.

Примечаний нет.