Вступ.............................................................................................................3

1. Поняття зайнятості, категорії зайнятого населення і державні

гарантії у сфері зайнятості..........................................................................5

2. Державна служба зайнятості та її повноваження................................11

3. Правові питання організації працевлаштування державною

службою зайнятості....................................................................................16

4. Правовий статус безробітного...............................................................23

Висновки......................................................................................................32

Список літератури.......................................................................................34

Проблеми забезпечення повної зайнятості в державі та боротьби з безробіттям належать до найбільш складних і таких, що важко розв'язуються. Ці проблеми мають місце у всіх державах світу, у тому числі й у розвинутих країнах із ринковою економікою. Економісти виділяють природне (безробіття як природний продукт економічного розвитку), фрикційне (короткочасні пошуки та очікування роботи) та структурне (незбіг попиту і пропозиції на робочу силу внаслідок змін у структурі споживчого попиту) безробіття. Розрізняють також офіційне безробіття, яке враховує осіб, зареєстрованих державною службою зайнятості, і приховане (реальне) безробіття.

За світовими стандартами критичною межею вважається рівень безробіття у 8-10 %. Перевищення такого міжнародного стандарту є негативною ознакою стану економіки країни, котрий розглядається як такий, що може мати небезпечні соціальні наслідки.

У країнах ЄС налічується більше 20 млн. безробітних. Рівень зайнятості становить близько 30 % працездатного населення. Наявність безробіття також характерна для країн, які перебувають у періоді переходу від соціалістичного адміністрування до ринкової економіки. Наприклад, у колишніх соціалістичних країнах на середину 2004 р. налічувалася майже 10-мільйонна армія "зайвих" людей, з яких 7,5 млн. - у державах Центральної і Східної Європи, 1,9 млн. - у країнах СНД і 0,16 млн. - у країнах Балтії.

1. Конституція України - К., 1996.

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами //

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003. -

№ 11-12.

3. Закон України "Про зайнятість населення" // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 20. - Ст. 164.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 22. - Ст. 171.

5. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення // Право України. - 2004 - № 10. - С. 24-27.

6. Вегера С. Європейська соціальна хартія і Україна // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 7. - С. 35-39.

7. ГаврилинаА. К. Законодательство о занятости населення в государствах СНГ // Человек и труд. - 2005 - № 2. - С. 18-24.

8. Злупко С.М., Радецький Й.І. Людський потенціал, зайнятість населення і соціальний захист населення: Навч. посіб. - Л.: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - 563 с.

9. Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні // Право України. - 1996. - №6. - С. 30-33.

10. Юрчак Н. Регіональний аспект зайнятості та безробіття у соціологічному вимірі // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 1. - С. 31-35.

Примечаний нет.