|
На ринку праці нашого міста можна спостерігати наявність різноманітних видів зайнятості.
1) За категоріями зайнятості їх можна розподілити на три великих групи: 1) трудова діяльність найманих працівників; 2) робота зайнятих на власному підприємстві, 3) самозайнятість. [9, 41]
Наймані працівники - а) ті, які легально працюють та отримують за це винагороду; б) ті, які мають робочі місця, але реально не працюють, зберігаючи формальний зв'язок зі своїм робочим місцем; в) ті, які перебувають в неоплачуваній відпустці, але лишаються в штаті підприємства; г) учні, студенти, які отримують зарплату; д) військовослужбовці - як кадровий персонал, так і військовики строкової служби. Всі наймані працівники розділяються за працею на підприємствах різної форми власності: державної, комунальної, приватної.
Зайняті на власному підприємстві. Вони відрізняються від найманих працівників своїм соціальним статусом. Зайняті на власному підприємстві, за суттю, є власниками приватних установ: фірм та організацій. Вони є фізичними або юридичними особами в залежності від статусу їхнього підприємства та його розмірів. Це керівники, організатори та роботодавці, які надають можливість отримати робочі місця для найманих працівників. Зрозуміло, що вони працюють в тих же самих установах, що і наймані працівники, але на керівних посадах, мають право приймати на роботу, звільняти з роботи, вирішувати питання щодо скорочення робочих місць, ліквідації підприємства.
Окремо в цій групі виділяється категорія самозайнятих. Вони не є керівниками та володарями приватних установ та підприємств. Проте, вони і не являються найманими працівниками, бо працюють самі на себе. Сфера їх діяльності різноманітна: торгівля, надання послуг населенню, лікування, перевезення пасажирів та ін. Для того, щоб бути самозайнятим необхідно мати патент на здійснення підприємницької діяльності в певній сфері і зареєструватися як фізична особа-платник податку. Як правило, самозайняті, працюють в індивідуальному порядку, мають власні засоби для здійснення професійної діяльності, самостійно організовують свій графік роботи, не від кого не залежать, джерела доходу та спосіб заробітку визначають на власний розсуд.
|
|
1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - №30.
2. Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - N 14.
3. Бандура С. І., Онікієнко В. В., Туранський Ю. П. Ринок праці Львівської області (оцінка і прогноз) / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 1999. - 96с.
4. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. - К., Основи, 1996. - 237с.
5. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України: соціально-економічні, правові та історичні аспекти: Навч. посібник / Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України / О.М. Стоян (ред.). - К., Наукова думка, 1998. - 381с.
6. Головатий М.Ф., Панасюк М.Б. Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник. - К., МАУП, 2005. - 560с.
7. Гончар О.І. Регіональний ринок праці торгівлі в сучасних умовах (на матеріалах західних областей України): Автореф. дис. - Львів, 1998. - 17с
8. Про забезпечення потреб підприємств міста кадрами робітничих професій через систему професійно-технічної освіти та шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на виробництві: Рішення Радехівського міського координаційного комітету сприяння зайнятості населення в Львівської області №2 від 27.06.2007 року.
9. Соціально-економічна захищеність населення України: стан, тенденції, напрями використання. - К., Держкомстат України, 2003. - 147с.
10. Шевчук П.І Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. посібник. - Львів, ЛРІДУ НАДУ, 2003. - 171с.
11. Шевчук П.І. Соціальна політика: Навч. посіб. - Львів, Світ, 2005. - 400с.
|
На уровень вверх
Купить