|
Протягом тисячоріч люди вважали, що харчується рослина виняткова завдяки кореням, поглинаючи всі необхідні речовини з ґрунту. Перевірити цю точку зору взявся на початку дев'ятнадцятого століття голландський на-тураліст Ян Ван Гельмонт. Він зважив землю в горщику і посадив туди вер-бу. Протягом п'яти років він поливав деревце, а потім висушив землю і зва-жив її і рослину. Верба важила сімдесят п'ять кілограм, а вага землі змінилася усього на кілька грамів. Висновок ученого був такий - рослини одержують живильні речовини, насамперед, не з ґрунту, а з води.
На два сторіччя в науці затвердилася теорія водного харчування рослин. Листи, по цій теорії, лише допомагали рослині випаровувати зайву вологу.
До самого несподіваного, але правильному припущенню про повітряне харчування рослин учені прийшли лише до початку дев'ятнадцятого століття. Важливу роль у розумінні цього процесу зіграло відкриття, зроблене англій-ським хіміком Джозефом Пристлі в 1771 році. Він поставив досвід, у резуль-таті якого він зробив висновок: рослини очищають повітря і роблять його придатним для подиху. Пізніше з'ясувалося: для того, щоб рослина очищала повітря, необхідне світло.
Через десять років учені зрозуміли, що рослина не просто перетворює вуглекислий газ у кисень. Вуглекислий газ необхідний рослинам для життя, він служить для них дійсною їжею (разом з водою і мінеральними солями).
Повітряне харчування рослин називається фотосинтезом. Кисень у процесі фотосинтезу виділяється як незвичайний продукт.
Мільярди років тому на землі не було вільного кисню. Весь кисень, яким дихають майже всі живі істоти нашої планети, виділений рослинами в процесі фотосинтезу. Фотосинтез зумів змінити весь вигляд нашої планети!
Становлення науки про фотосинтез
Починаючи із сімдесятих років минулого сторіччя, великі успіхи в обла-сті фотосинтезу були отримані в Росії. Роботами росіян учених Пуриевича, Іванівського, Риктера, Іванова, Костычева були вивчені багато сторін цього процесу .
Значення фотосинтезу не усвідомлювалося до порівняно недавнього часу. Аристотель і інші вчені Греції, спостерігаючи, що життєві процеси тва-рин залежать від споживання їжі, думали, що рослини добувають свою "їжу" із ґрунту.
Не набагато більше трьохсот років тому в одному з перших ретельно продуманих біологічних експериментів голландський лікар Ян Ван Гельмонт представив доказ того, що не один ґрунт годує рослину. Ван Гельмонт виро-щував маленьке дерево верби в глиняному горщику, додаючи в нього тільки воду.
Через п'ять років маса голок збільши
|
На уровень вверх
Купить