В історіографії господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками: панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода (умовно-службове спадкове надання), що дало назву системі господарства; монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "Немає землі без сеньйора"; умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що грунтувалася на васальних зв'язках; протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом; особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника; рентна форма експлуатації феодальне залежного селянства; переважання натурального господарства та другорядна роль обміну; сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми. Аграризація економіки зумовила назву Середньовіччя в науковій літературі "аграрна цивілізація".
Розвиток господарства країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччі (V-Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези). XI-XV ст. - період зрілості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва. У пізньому Середньовіччі (XVI - перша половина XVIII ст.) зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки індустріальної цивілізації.
Формування централізованих національних держав в Західній Европі
Виникнення і розвиток господарства у європейських країнах мали універсальні ознаки. Разом з тим в кожній країні були свої особливості, хронологічні межі. Так, в Італії, Франції, Іспанії, Візантії цей період отримав назву романського, сформувався на основі спадщини Римської імперії та соціально-господарської системи германських племен.
В Англії, Німеччині, скандинавських і слов'янських країнах перехід до феодальних відносин відбувався на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.
Становлення феодального господарства яскраво простежується на прикладі Франкського королівства (V-IX ст.), що було створено германськими племенами франків на території Північної Галлії (сучасної Франції), а з VIII ст. запанувало над більшою частиною Західної Європи. У V -на початку VI ст. за "Салічною Правдою" - збірником звичаєвого права - у Франкському королівстві відбувався процес перетворення землеробської громади, що складалася з великих сімей (включаючи родичів до третього покоління), на сусідську, де переважало індивідуальне господарство малих сімей. Громаді належали територіальне верховенство, колективна власність на всі землі. У спадковому користуванні великих сімей, члени яких вели спільне господарство, були наділи (парцели) орної землі, сади, виноградники, ділянки лісів та луків, випаси д
|
3. Всемирная история /Гл. ред.: Е. М. Жуков (гл. ред.) и др. Т. ХI / Под ред. А. О. Чубарьяна (отв. ред.) и др. - М.: Мысль, 1977.
4. Всемирная история / АН СССР. Ин-т всеобщей истории. Ин-т истории СССР. Ин-т славяноведения и балканистики. Ин-т востоковедения; Гл. ред.: Е.М. Жуков (гл. ред.) и др. Т. XII/ Под ред. Р. Ф. Иванова (отв. ред.) и др. - М.: Мысль, 1979.
5. Конституционное право зарубежных стран. Т1, М. изд. БЕК, 2001
6. Всемирная история /Гл. ред.: Е. М. Жуков (гл. ред.) и др. Т. ХI / Под ред. А. О. Чубарьяна (отв. ред.) и др. - М.: Мысль, 1997.
7. Хачатурян В.М. - История мировых цивилизаций с древнейших времен до конца XX века Донецк.2002
8. Бусигін А. В., "Німеччина", Думка, Москва 1988.
9. Країни світу: довідник,
|