|
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим догово-ром власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконувану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, що викону-ється, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господар-ської діяльності підприємства.
Витрати на оплату праці складаються з:
1. Фонду основної заробітної плати.
2. Фонду додаткової заробітної плати.
3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відряд-них розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, спеціалістів та службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені нор-ми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним за-конодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не перед-бачені актами чинного законодавства або які провадять понад встановлені зазна-ченими актами норми.
До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Важливими складовими організації заробітної праці є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законо-давством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Підприємства застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну й погодинну. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша- кількості виробленої продукції, друга - кількості відпрацьованого часу.
Відрядна й погодинна форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.
Відрядна форма оплати праці включає такі системи: пряму відрядну, відряд-но-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну, колективну (бригадну) відрядну, а погодинна - пряму погодинну, погодинно-преміальну, ко-лективну (бригадну) погодинну.
Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.
Номінальна заробітна плата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості і якості. Грошова фо-рма заробітної плати дає змогу працівникові здійснювати обмін її на відповідні то-вари, необхідні для споживання. Кожний товар має свою ціну. У ринкових умовах у будь-які періоди і в різних країнах ціни на товари різні, тому на однакову заробі-тну плату можна придбати різну кількість товарів. Найбільш точнішою характери-стикою доходів працівників є реальна заробітна плата.
Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.
Відповідно до чинного законодавства суб'єкти підприємницької діяльності мають повну самостійність у питаннях організації і планування оплати праці всіх категорій персоналу.
|
На уровень вверх
Купить