|
Вугільна промисловість є важливою галуззю паливного комплексу, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію вугільної промисловості, адже енергія - це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.
Вугільна промисловість впливає на розвиток усіх галузей народного господарства як найголовніший виробник палива й електроенергії. До її складу належать видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, метизу, випуску концентратів залізної та марганцевої руд, електроферосплавів, окатишів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу як основного виду палива, феросплавів та ін.
Перед вугільної промисловості поставлено важливі завдання - формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти і координувати діяльність підприємств, пов'язану з виконанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.
У розроблених проектах програм розвитку вугільної промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для вугільної промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в 30-50-х роках. Заслуговує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту вугільної промисловості та інститутів України щодо вироблення технології виготовлення вуглю з біологічної маси та її переробки на штучні шлаки.
Значення вугільної промисловості для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, що вугільна промисловість не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал нашої країни (на продукцію вугільної промисловості припадає більше 9% експорту України). З огляду на все це немає сумніву, що в умовах економічної кризи вугільна промисловість може виступити у ролі потяга, який, відновивши, а може навіть і збільшивши свій виробничі обсяги, зможе "підняти з колін" промисловість, а отже і економіку нашої країни.
1. Структура і сучасний стан галузі. Основні типи підприємства галузі. Необхідні ресурси для розвитку галузі. Основні проблеми в даній галузі.
Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце. До складу галузі входять підприємства по видобутку вугілля (шахти), збагачувальні фабрики, підприємства по виготовленню вугільних брикетів. Вугільна промисловість є, по-суті, базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.
Історія видобутку вугілля в Україні починається з відкриття рудознавцем Г.Капустіним у 1721 р. на р. Кундрючій (притока Сіверського Дінця) і в Оленевих горах поблизу Лисичанська кам'яного вугілля. У 1795 р. у м. Лисичанську була споруджена перша кам'яновугільна шахта А з 1796 по 1806 рр. в Донбасі вже було видобуто 40 тис. т вугілля. Розвиток капіталізму в Росії і будівництво залізниць сприяли швидкому промисловому розвитку Донбасу. З 1870 по 1923 рр. видобуток вугілля зріс тут у 100 разів.
На початку XX ст. майже 80% видобутку вугілля в Російській імперії, до складу якої входила Україна, давав Донбас. У той час у вугільній промисловості Донбасу панував іноземний капітал (переважно французько-бельгійський), який контролював три чверті видобутку вугілля і дещо меншу частку його збуту.
У 1917-1920 рр. багато шахт було зруйновано, видобуток вугілля різко упав. При відбудові кількість шахт зменшилась (якщо у 1917 р. діяло 1594 шахти, то в 1940 р.- 275), та в цілому видобуток вугілля зріс. Під час другої світової війни вугільна промисловість України була зруйнована повністю, але в повоєнні роки за короткий час її відбудувала і вже на початку 50-х років був перевершений довоєнний рівень вуглевидобутку. Високі темпи розвитку вугільної промисловості були зумовлені інтенсивним використанням вугілля як енергетичного і технологічного палива та сировини для хімічної промисловості. До того ж зростала механізація праці, що дало змогу не тільки знизити собівартість вугілля, але й розробляти малопотужні пласти крутого і глибокого залягання.
|
|
Київ, 2000
11. Михасюк І., Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка. Львів: Українські технології, 1998
12. Пащенко Ю. Є., Давиденко А. М., Чернюк Л. Г. Перспективи розвитку вугільної промисловості. - К.: Либідь, 1998. - 40 с.
13. Розміщення продуктивних сил України / за ред. Качана Є. П. Київ: Вища школа, 1998
14. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - К.: Либідь, 1998, -С. 369-386.
15. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. К.: Вища школа, 1998.- С. 191-208.
16. Савченко О.Д., Журавель Д.П. Стан і перспективи розвитку вугільної промисловості України / // Праці / Таврійська держ. агротехн. акад. - Мелітополь, 2003.
17. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001
18. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком. Київ:Вища школа, 2000
19. Юспін О.В. Питання співробітництва України і Російської Федерації в контексті енергетичної безпеки / // Стратег. панорама. - 2003. - №3...4. - С.140-147.
|
На уровень вверх
Купить