Ще на ранніх етапах історії філософії були сформульовані дві протилежні позиції. Одна стверджувала мінливість і плинність усього сущого, друга - його непорушність і сталість. Обидві позиції проходять через усю історію філософії аж до наших днів. Перша відома в історії філософії як діалектика, друга - як метафізика. І діалектика, і метафізика характеризують філософію з точки зору методу підходу її до пізнання і діяння на навколишній світ, відбивають діяльний методологічний аспект філософствування.
Прихильників діалектики та метафізики ми зустрічаємо протягом усією історії філософії як серед матеріалістів, так і серед ідеалістів, що пов"язано з відносною самостійністю методології щодо світогляду, хоча самостійність ця далеко не абсолютна.
У домарксистській філософії діалектика (так само як і матеріалізм, і теорія відображення) страждала істотною обмеженністю, основою якої були умоглядність і абстрактність. Справжня діалектика корениться в активно-творчій природі ("діяльній стороні") реальності і тому безпосередньо "замикається" на практику. Діалектика, що розробляється на базі послідовно матеріалістичної світоглідної основи, набуває характеру реальної сили буття, фундаментальної закономірності життя та існування. У такому своєму "раціональному вигляді" (К.Маркс) діалектика включає в позитивне розуміння існуючого розуміння його заперечення, неминучої загибелі. Кожну здійснену форму діалектика розглядає тільки в русі, а значить, також і з її минущого боку.
|
1. Губерський Л.В. Філософія. - К.: Вікар, 2001. - 100 прим.
2. Надольний І.Ф. Філософія. - К.: Вікар, 2000.
3. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. -К., 1995.
4. Філософія. / Заг. ред. Заїченка Г. А. - К., 1995.
5. Сучасна наука про нові підходи до проблеми розвитку. // Філософський альманах. - №2, 2001.
|