книга Курсовая.Су
поиск
карта
почта
Главная На заказ Готовые работы Способы оплаты Партнерство Контакты Поиск
Учение о бытии М. Хайдеггера ( Реферат, 19 стр. )
УЧЕНИЕ О БЫТИИ, ЕГО МАТЕРИАЛИСТИЧЕСКАЯ И ИДЕАЛИСТИЧЕСКАЯ ТРАКТОВКИ е234242 ( Контрольная работа, 18 стр. )
Учение о государстве в работе Т.Гоббса «Левиафан» ( Контрольная работа, 13 стр. )
Учение о ноосфере ( Реферат, 12 стр. )
Учение о ноосфере и современное глобальное мышление ( Курсовая работа, 31 стр. )
Учение о сверхчеловеке Ф. Ницше ( Контрольная работа, 15 стр. )
Учение о человеке в йоге ( Реферат, 16 стр. )
Учение об "идолах" Френсиса Бэкона ( Реферат, 21 стр. )
Учение об идеях и материи, душе и теле. ( Реферат, 16 стр. )
Учение об идеях Платона как основа социально-философской теории государства ( Реферат, 19 стр. )
Учение об идеях Платона и его оценка Аристотелем 45 2003-11 ( Контрольная работа, 11 стр. )
Учение об идеях Платона и его оценка Аристотелем ( Реферат, 17 стр. )
Учение об идеях Платона и его оценка Аристотелем 45 ( Контрольная работа, 11 стр. )
Учение об идеях Платона и его оценка Аристотелем ( Контрольная работа, 11 стр. )
Учение об идеях Платона ( Реферат, 14 стр. )
Учение об очевидности. Развитие идей Гуссерля ( Контрольная работа, 22 стр. )
Учение Платона о государстве ( Курсовая работа, 30 стр. )
Учение Платона о государстве (Украина) ( Контрольная работа, 16 стр. )
Учение Платона о душе ( Контрольная работа, 11 стр. )
Учение Платона об идеях 18 ( Курсовая работа, 26 стр. )
Учение Платона об обществе и государстве. (Украина) ( Контрольная работа, 16 стр. )
Учение Сократа ( Реферат, 21 стр. )
Учение Сократа о человеке и ценностях человеческого бытия ( Контрольная работа, 17 стр. )
Учение Спинозы и его роль в развитии философии ( Реферат, 18 стр. )
Учение Фомы Аквинского о государстве и праве ( Реферат, 15 стр. )

. Сучасна світова філософія (20 ст). Радикальні освоєння філософії.

Філософія як теоретичний світогляд поряд з наукою, мистецтвом, мораллю, правом - одне з видатних надбань людської цивілізації та культури. Вона - не тільки візитна картка цивілізації і культури, а й їхня основа та животворний фермент. Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу самоусвідомлюючих особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх створили, не мають буття поза часом та простором. На них лежить відбиток певної епохи, країни. Це аксіома, але в ній виражена тільки частина істини щодо походження та творців філософських ідей, шкіл і напрямів. Якби ця аксіома виражала всю істину, то філософські ідеї та школи народжувались і гинули б у часових та просторових межах окремих епох і країн. Але цього не відбувається. Ідеї, проблеми, думки зберігаються століттями і навіть тисячоліттями і не знають просторових та часових меж. Багато у філософії належить, або належатиме, тільки історії. Серед багатьох причин філософської неперервності й універсальності не малу роль відіграють внутрішня логіка розвитку філософських знань та національні традиції у формі постановки філософських проблем, підходів до їхнього вирішення.

В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентно повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше - Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе, природу, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріального і духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Чи є підстави для того, щоб людина і суспільство могли сподіватися на здобуття свободи? Що таке людські цінності - Істина, Добро, Мудрість, Гармонія? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства?

Це далеко не повний перелік "вічних" філософських проблем. Але розвиток суспільства і пізнання висуває й нові філософські проблеми: про співвідношення статичних і динамічних закономірностей у науковому пізнанні, можливостей "штучного інтелекту" тощо. Звичайно, "вічні" філософські проблеми під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов вирішуються по-новому.

Досвід понад двох із половиною тисяч років історії філософської думки, як і досвід розвитку філософії в XX столітті, переконує в тому, що в філософії визначився ряд постійних, "інваріантних" функцій, які дають ключ до розуміння основних вимірів філософського пізнання, або ширше, - до осягнення природи, суспільства й людини. Саме знання цих функцій і вимірів дає змогу розкрити механізм виникнення і розв'язання філософських проблем. До таких функцій і вимірів належать світоглядна, онтологічна, гносеологічна, методологічна, ціннісна та праксеологічна функції.

Питання про функції філософії тісно пов'язане з питанням про предмет філософії. Історично поняття предмета філософії змінювалось і має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. До об'єктивних причин слід віднести стан, рівень накопичених конкретних і філософських знань про навколишній світ (природу, людину, суспільство), про духовні, в першу чергу пізнавальні особливості, можливості як окремої людини, так і суспільства в цілому. До суб'єктивних причин відносяться своєрідність насамперед форми осягнення предмета філософії тим чи іншим філософом, філософською школою або течією. Справа в тому, що зміст і форма тієї чи іншої концепції предмета філософії далеко не завжди збігаються. Вони залежать від історико-філософської рефлексії виявлення реального, об'єктивного змісту тієї чи іншої концепції предмета філософії, певної інтерпретації в нових історичних умовах.

Історично першою теоретичною концепцією предмета філософії була давньогрецька, яку в систематизованій формі сформулював Аристотель як "першу філософію". "Перша філософія" в своєму предметному визначенні - це вчення про "перші роди сущого" і своєрідна "наука" про надчуттєві принципи буття. Метафізика Аристотеля - одна з перших спроб самовизначення філософії у зіставленні з першими кроками становлення конкретного знання

На відміну від Аристотеля, для предметного визначення метафізики, для якої було характерне розуміння буття як дійсного космосу, в середньовічній філософії предмет метафізики розуміється інакше. Предметом метафізики як раціонального, понятійного знання, згідно з Фомою Аквінським, в кінцевому рахунку є Бог. Правда, пристосовуючи і переосмислюючи філософські ідеї Аристотеля до католицько-християнської релігії, Фома фактично саму метафізику як філософію прирікає бути служанкою теології.

Радикальні зміни у визначенні предмета філософії почались під впливом становлення дійсно наукового знання та соціальних процесів розвитку буржуазного суспільства, яке прийшло на зміну феодальному. Наприкінці XVI - початку XVII ст. виникає експериментальне природознавство і починається процес відпочкування від філософії конкретних наук - спочатку механіки земних та небесних тіл, астрономії та математики, потім фізики, хімії, біології тощо. У визначенні предмета філософії виникає нова проблема - місце філософії в системі конкретних наук, співвідношення предметів конкретних наук та предмета філософії. В процесі розв'язування цієї проблеми виявились дві протилежні тенденції: одна, позитивістська, - нігілістична щодо філософії і її права взагалі мати свій предмет; друга, згідно з якою предмет філософії або включає як свій суттєвий елемент натурфілософію - ос

работа не полностью

2000-2024 © Copyright «Kursovaja.su»