|
У язичницькій культурі південно-східних слов'ян яскраво відбиті дві риси, найбільш характерні для землеробських племен раннього середньовіччя: обожнювання сил природи в різноманітних формах та культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань дослов'янських епох. Східні слов'яни уявно населяли природу численними фантастичними божествами - русалками, лісовиками, водяниками та ін.
У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувалися народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що закарбувався у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили - боги - мали людську подобу, але були наділені надлюдськими силою і вмінням, можливостями й розумом. Поряд з позитивними живуть герої негативні. Вони доповнюють перших, відтіняючи їхні найкращі риси.
Пантеон язичницьких богів формується на ґрунті матеріалістичних уявлень. Так, на першому місці стояв Вседержитель, узагальнюючий Бог, він же батько природи і Владика світу, волею якого тримається доля всього і всіх. Далі йдуть бог світла Сварог та його син, особливо шанований на Русі, Дажбог, Хоре чи Сонце. Це зумовлено тим, що сонце
|
|
1. Воропай О. Звичаї українського народу. - К.:Оберiг, 1993. - 59 с.
2. Історія світової культури / За ред. Левчук Т.Л. - К., 2000
3. Iсторiя української лiтератури ХХ ст. - У двох книгах. /за ред. В. Г. Дончика.- К.:Либiдь, 1994.
4. Iсторiя української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. - К.:Либiдь, 1994.
5. Ковальчук О. В. Українське народознавство. - К.:Освiта, 2002.
6. Європейська та українська культура в нарисах / За ред. Цехмістро І.З. - К., 2003.
|
На уровень вверх
Купить