Серед логіків немає однозначності у підходах до означення поняття "судження", "висловлення" та в оперуванні ними. Деякі дослідники відрізняють терміни "висловлення і судження", деякі їх вживають як синоніми, деякі користуються лише терміном "висловлення".
Так, В.Н. Гладунський подає наступне визначення судження:
"Судження - це форма мислення, яка виражена розповідними реченнями і в якій що-небудь стверджується або заперечується або йдеться про відношення між предметами" [3; 58].
У посібнику Богдановського І.В. та Льовкіна О.Г. "Судження - це форма мислення, в якій засобами мови розкриваються зв'язки предметів із їх ознаками або відношення між предметами" [2; 40].
У традиційній логіці кожне судження є або істинним, або хибним. Істинним Гладунський пропонує називати судження, в якому відображується те і так, як це є насправді, у реальній дійсності між тими предметами чи властивостями, про які мислиться у судженні. В інших випадках судження буде вважатися хибним. Значення істинності судження називаються його логічними значеннями.
|