1. Формування особистості в онтогенезі. 3

2. Самовиховання як педагогічна категорія: історія, теорія, методика самовиховання. 9

Література 18

Формування людської особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти впродовж всього життя. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших й ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.

Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають нові психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функцій і нової їх інтеграції, тобто об'єднання у нове ціле. Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спіралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них.

Під час набуття дитиною досвіду постають різні види її предметної діяльності, що спричинює подальший розвиток психіки дитини. Взаємозв'язок психіки і діяльності стає джерелом прогресивних змін. Кожному віковому етапу психічного розвитку властива своя провідна діяльність, у якій, за О. М. Леонтьєвим, передусім "задовольняються актуальні потреби індивіда, формуються мотиваційні, пізнавальні, цілеутворювальні, операційні, емоційні та інші процеси. Це такі види, як пізнавальна діяльність, спілкування, гра, виконання доручень дорослих, навчання, праця, творчість ".

Створюється система психічних властивостей підростаючого людського індивіда - особистість. Особистість здатна усвідомлювати навколишнє буття, виділяти себе із середовища, виходити за межі минулого і теперішнього, прогнозувати своє майбутнє, передбачати не тільки близькі, а й більш віддалені результати своїх дій, усвідомлювати норми суспільної поведінки і керуватися ними. Розвиток свідомості особистості полягає у формуванні світорозуміння, переконань, які забезпечують її моральну стійкість, здатність підпорядковувати нижчі спонукання вищим мотивам діяльності, тримати правильну лінію у своїй поведінці.

1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды. - М., МПСИ, 1995. - 352с.

2. Выготский Л.С. Лекции по психологии. - СПб., СОЮЗ, 1997. - 144с.

3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К., Либідь, 1997. - 374с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., Смысл; ИЦ "Академия", 2004. - 346с.

5. Немов Р.С. Психология: в 3 кн. - М., ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Общие основы психологии. - 688 с.

6. Петровский А. В. Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов-на-Дону, Феникс, 1996. - 512с.

7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. (серия "Мастера психологии"). - СПб., Питер, 1998. - 688с.

8. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К., Радянська школа, 1971. - 244с.

9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. - К., 1976. - Т. 2. - С. 602.

10. Ушинский К.Д. Воспитание человека: Избранное. - М., Издательский дом "Карапуз", 2000. - 256с.

11. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Х., Прапор, 2005. - 639с.

12. Яблонко В.Я. Психолого-педагогічні основи формування особистості: Навч.посіб. - Миколаїв, Тетра, 2000. - 352с.

13. Ягупов В.В. Педагогіка. - К., Либідь, 2002. - 560 с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка. Загальні засади педагогіки. Теорія освіти і навчання (дидактика). Теорія виховання. Школознавство. З історії педагогіки. - К., Видавничий центр "Академія", 2000. - 542с.

Примечаний нет.