Реформування української економіки, а саме перехід її від планової, централізованої, до ринкової і такої, що виступає в світі в якості повноцінної функціонуючої системи, передбачає створення в ній ряду ефективних механізмів соціального захисту громадян. В цьому контексті, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є питання пенсійного забезпечення громадян. Немаловажність даного питання постає із самої суті функціонування держави як системи управління, оскільки управління полягає не лише у створенні простору (правового, економічного чи іншого) в межах якого задаються вектори, але й враховується цілий ряд інших взаємозв'язків, що самі виникають в ньому. Останні в науковій літературі класифікуються терміном зворотні зв'язки. І саме їх врахування забезпечує стійкий характер протікання бажаних процесів в державі і в економіці зокрема. В якості прикладу тут можна привести стимулюючу роль пенсійного забезпечення не тільки в галузі виробництва (послуг чи ін.) але й в галузі оподаткування, тобто у формуванні свідомості дисциплінованого платника податків.
|
1. Вінер М., Яценко В. Дискусії навколо пенсійної реформи в Україні. // Україна: аспекти праці, 2000, № 1, с. 3 - 8.
2. Гнибіденко І.Ф. Непокульчицький А.О. Наукові підходи до реформування пенсійної системи в Україні та країнах ЄС. // Проблеми науки, 2006, №4, с. 30-37
3. Іванкевіч В. Пенсійна реформа в Україні. // Україна: аспекти праці, 2001, № 2, с. 22 - 30.
4. Колбун В. Пенсійна система: нагальні проблеми, напрями реформування, соціально-економічне значення. // Україна: аспекти праці, 2001, № 7, с. 36 - 43.
5. Надточий Б. Чи подолає Україна "груповий егоїзм" у пенсійному забезпеченні? // Україна: аспекти праці, 2001, № 6, с. 3 - 8.
6. Надточий Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історичний аспект. // Україна: аспекти праці, 2000, № 6, с. 8 - 16.
7. Скуратівський В. Пенсійна система України та шляхи її реформування. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України, 2001, № 4, с. 253 - 362.
|