|
Правова держава - "держава, яка має наступні засадничі принципи:
" громадяни можуть робити все, що не заборонено законом;
" держава може робити лише те, що визначено законом;
" правосуддя має бути незалежним і ґрунтуватися на презумпції невинності" [4, c. 197].
Сучасна теорія правової держави ґрунтується на ідеї обмеження влади природними і невід'ємними правами особистості. Правова держава розглядається як об'єднання людей, підпорядкованих правовим законам. "В такій державі громадяни перебувають у певному правовому стані, який ґрунтується на таких принципах:
" свобода кожного члена суспільства як людини (свобода духу);
" рівність його з кожним іншим як підданого (обов'язок усіх підкорятись владі);
" самостійність кожного члена спільноти як громадянина (що базується на праві власності та інших правах)" [10, c. 175].
Термін "правова держава" входить до наукового обігу в перший третині ХІХ ст. у німецькому державознавстві. У XІX-ХХ ст. ідея правової держави набула розвитку в працях Г.В.Ф. Гегеля, І.Бентама, Б.Констана, які відстоювали доктрину невтручання держави у приватне життя людини, а також вчених Росії та України (Б. Чичерін, В. Соловйов, П. Новгородцев, Б. Кістяківський та ін.). Зокрема, Б.О.Кістяківський, протиставляючи правову державу деспотичній, визначав такі її принципи, як обмеженість державної влади визнанням невід'ємних та недоторканих прав особистості; підпорядкування законові органів державної влади; забезпечення політичної свободи; зверхність народу (але не його самодержавство); розвинута правосвідомість народу.
Громадянське суспільство - це "сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами держави, її директивного регулювання й регламентації, але гарантуються та охороняються державою" [4, c. 200].
|
На уровень вверх
Купить