|
Теорія переходу до демократії (Модель 1)
Теорія переходу до демократії, безсумнівно, найбільш популярна в поясненні політичних змін, що відбуваються в Україні й інших посткомуністичних суспільствах. У її розробці на матеріалі різних країн і регіонів приймали й беруть участь найбільші на сьогоднішній день авторитети в політичній науці, і переважна більшість странових досліджень проводиться з використанням методології теорії переходу. Для подання даної моделі ми скористаємося роботами двох найбільше часто цитуемих у західній літературі авторів - У. Ростоу й С. Хантингтона.
Модель, запропонована Ростоу, інтегрує в собі історична зміна й заснована на авторській інтерпретації історичного досвіду переходу до демократії у Швеції в: 1890-1920 р. і Туреччини починаючи з 1945 р. Учений виділив чотири основні фази демократизації.
На першій фазі формуються передумови переходу, найважливіша з яких - досягнення національної єдності, що, на думку Ростоу, найчастіше складається стихійно й недостатньо вербалізно. В одних випадках економічні фактори, як, наприклад, низький рівень розвитку економіки, вносять помітний вклад у формування національної єдності, в інші виявляються малоістотними.
Друга фаза демократизації проходить під знаком підготовки до зміни існуючого типу режиму й характеризується, на відміну від першою, тривалою й безперервною політичною боротьбою. Зміст цієї боротьби - виникнення й затвердження нової еліти, що опирається на репресовані й нужденні в керівництві соціальні чинності. Невірно думати, попереджав Ростоу, що демократія проектується заздалегідь. Найчастіше вона народжується як побічний продукт боротьби між правлячим режимом і контрелітою, що може приймати досить гострі форми й навіть граничити з політичною поляризацією, не ставлячи при цьому під сумнів уже досягнуте на першій фазі національна єдність. Тільки така, досить тверда за своєю формою боротьба політичних чинностей має шанси дійсно сформувати нову структуру інтересів і зробити їхній конфлікт майбутньою чинністю суспільного розвитку. Однак і збереження основ національної єдності виступає фактором фундаментальної значимості. Під час відсутності такої єдності замість демократії виникне зовсім інший політичний результат - поляризація приведе до дезінтеграції й розколу по регіональній, етнічній або якій-небудь іншій ознаці.
Процес переходу до демократії надзвичайно складний і може, на думку Ростоу, зажадати декількох десятиліть. Для його успіху істотно, щоб на підготовчій стадії не репресувалися ні воля опозиції, ні виборче право. У цьому випадку поступово політичні лідери можуть прийти до свідомого ріш
|
На уровень вверх
Купить