Вступ 3

Основні ознаки і визначення права. 5

Функції права 10

Система права 13

Галузі права і правові інститути 15

Висновок 17

Список літератури 18

Першим і найголовнішим завданням теорії права є визначення самого поняття, дефініції права, тобто визначення, що таке право взагалі. Але це завдання, яке, на перший погляд, може видатися доволі простим, бо кожен думає, що він знає, що таке право, насправді, є однією з найважчих і найскладніших проблем. Ще римські юристи підкреслювали, що кожна дефініція в цивільному праві є небезпечна тому, що коротке визначення містить у собі замало, щоб противник не міг його заперечити. А відомий німецький філософ Іммануїл Кант писав, що "дійти до дефініції дуже приємно, але, разом з тим, і дуже важко. Юристи ось і досі шукають дефініції для свого поняття права." Проте, він сам згодом в іншій своїй праці дав відому дефініцію права: "Право є сукупність норм, що встановлюють і визначають межі свободи особи".

Для чого ж все-таки необхідне визначення поняття права? Перш за все, для того, щоб визначити межі самої науки про право, межі правознавства, як комплексу наук про право. Тільки визначення меж науки дає можливість охопити дослідженням увесь комплекс явищ, який складає предмет цієї науки, і, разом з тим, це є запорукою того, що ми в рамках вивчення правознавства не будемо займатися тим, що є предметом вивчення інших наук, чужих змісту і методам правознавства. Але неможливо визначити предмет науки про право, не визначивши, що таке право. Це зовсім не означає, що можна обмежитися тільки цією дефініцією, але, власне, беручи її за основу можна і слід давати визначення окремим інститутам права.

Кожне наукове поняття складається з типових ознак того явища, що є предметом вивчення. Ці ознаки мають бути, з одного боку, найпростіші, а з другого, - за змогою, непохитні, сталі, безспірні. Але предмет дослідження соціальних наук, до яких належить і правознавство, є дуже складний та різноманітний. Це пояснюється тим, що соціальні явища виникають не лише внаслідок загальних об'єктивних тенденцій, але також зумовлюються, значною мірою, діяльністю людини. А кожна людина є індивідуальною і неповторною і власне ця її індивідуальність виявляється у суспільній діяльності, оскільки, як член суспільства, людина впливає своєю індивідуальною поведінкою, рисами, властивостями на розвиток і функціонування суспільства. "Кожний історичний факт, кожне соціальне явище, які б однорідні та аналогічні з іншими вони не були, завжди відзначаються індивідуальними моментами, що специфічно відрізняють їх від усіх інших явищ, навіть найбільш з ними споріднених", - підкреслював Г.Єллінек. Це змушує соціальні науки, у тому числі і право, шукати у соціальних явищах, тотожні або однорідні риси та елементи, усуваючи елементи індивідуальні, як менш важ

1. Боброва Д.В. Цивільне право. Київ. Вентурі. 1999

2. Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2001. - Випуск 36. - 629 с

3. История политических и правовых учений. - М.: Юридическая литература, 2001. - 428с.

4. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций / Издание 2-е, исправленное и дополненное. - М.: Манускрипт. 1996. - 312с.

5. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. К,. 2000

6. Копєйчиков В.В. Правознавство. Київ. Юрінком Інтер. 1999

7. Кравець В. Право як об'єкт пізнання \\ Право України. -2002. -№2.

8. Нерсесянц В.С. Философия права.-М., 1997.-с.18.

9. Подопрігора О.А і Боброва Д.В. Цивільне право. Київ. Вентурі. 1996

10. Чудинова И. М. Основы политологии. Учебное пособие. Красноярск: КГПУ, 2

Примечаний нет.