ВСТУП
У даний час багато областей трудової діяльності людини пов'язано з нервово-психічною напругою. Урбанізація, прискорення темпу життя, інформаційні перевантаження, підсилюючи цю напругу, часто сприяють виникненню і розвитку прикордонних форм нервово-психічної патології, що виводить питання психогігієни і псхопрофилактики в ряд найважливіших завдань охорони психічного здоров'я людини. Вирішення цих проблем зв'язане, перш за все, з необхідністю з ранньої діагностики субклінічних проявів такого роду станів, зокрема, невротизаціі, психопатизаціі і схильності до них. Важливу роль грає і діагностика акцентуації характеру, яка під впливом психотравмуючих чинників здатна переходити в патологічний стан.
Психологи, що займаються проблемою характеру, вважають, що менше 40% дорослих людей мають збалансований характер - гнучкий, стійкий до стресів, з невисокою чутливістю і помірною тривожністю. Автор цього припущення відомий психолог і психіатр До. Леонгард, вважає, що творчі особи, наприклад, вчителя, не можуть мати збалансованого характеру. Нарешті, не можна не згадати тут також і про відношення, що існує між акцентуацією характеру і геніальністю (або високою обдарованістю). Тут треба виходити з того факту, що в нерідко вираженій формі ті або інші психопатичні особливості властиві майже всім і "нормальним" людям. Як правило, чим різкіше виражена індивідуальність, тим яскравіше стають і властиві їй акцентуйовані риси. Зрозуміло, що серед людей високообдарованих, з багато розвиненим емоційним життям і легко збудливою фантазією кількість безперечних психопатів виявляється досить значною.
У підлітків збалансований характер зустрічається украй рідко. У більшості тінейджерів окремі риси вдачі надмірно посилені (психологи говорять про такі особливо посилені риси услід за Леонгардом як акцентуація характеру), з'являється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших. Іншими словами, для людини, що має певну акцентуацію характеру, буває психологічно важко переносити деякі ситуації. Він відчуває розгубленість, невпевненість, мучиться сумнівами, втрачає працездатність, тоді як в інших ситуаціях він навпроти, відчуває себе адекватно або навіть випробовує прилив сил і бадьорості.
Спроби побудови типології характерів неодноразово робилися впродовж всієї історії психології. Одній з найбільш відомих і ранніх з них з'явилася та, яка ще в початку нашого століття була запропонована німецьким психіатром і психологом Э.Кречмером, а також нашим співвітчизником В.М. Бехтеревим. Декілька пізніше аналогічну спробу зробили психологи П.Б. Ганнушкин, М. Фрамер, О.В. Кербіков, У. Шелдон, а в наші дні - Э. Фромм, До. Леонгард, Г.К. Ушаков, А. Е. Личко і ряд інших учених.
Всі типології людських характерів виходили з ряду ідей. Основні з них наступні:
1. Характер людини формується досить рано в онтогенезі і впродовж наступного його життю проявляє себе як більш менш стійкий.
2. Ті поєднання особових рис, які входять в характер людини, не є випадковими. Вони утворюють чітко помітні, такі, що дозволяють виявляти і будувати типологію характерів.
3. Велика частина людей відповідно до цієї типології може бути розділена на групи.
Об'єкт дослідження - особистісна сфера підлітка.
Предмет дослідження - акцентуації характеру у підлітковому віці.
Мета - дослідити особливості прояву акцентуацій характеру у підлітковому віці.
Задачі дослідження:
1. Провести огляд літературних джерел з даної проблеми.
2. Здійснити підбір методів та методик дослідження.
3. Експериментально дослідити прояв акцентуацій характеру у підлітків.
4. Провести обробку отриманих результатів та їх аналіз.
5. Сформулювати психолого-педагогічні рекомендації з проблеми дослідження.
Методи і методики дослідження:
Для вирішення заявленої проблеми використовувалася наступна методика: для визначення типу акцентуації характеру - опитувальник Р. Смішека- К. Леонгарда
База дослідження: гімназія № 14 м. Харкова, учні 9-Д класу віком від 13 до 14 років.
Практичне значення роботи:
Вирішення заявленої проблеми може використовуватися для вирішення наступних практичних завдань:
складання коректувальних програм;
профорієнтація;
практичні рекомендації для педагогів;
виявлення групи риски (осіб, схильних до правопорушень, наркоманії, суіцидам) з метою соціально-психологічної підтримки;
виявлення осіб, схильних до депресивних станів і афектних реакцій і т.д.
|