|
В передісторії розвитку вчення про темперамент виділяються три дуже істотних моменту:
1. Темперамент є первинна, тілесна ознака індивідуальності, що відображає в собі, в той же час, універсальні природні закономірності.
2. Визначаючим виявляється поняття "красиса" або співвідношення початкових ознак, причин, елементів, які і лежать в основі темпераменту.
3. Властивості темпераменту знаходяться залежно від залоз внутрішньої секреції, як випливає з гуморальної концепції Гіппократа-Галлена.
Розвиток поглядів на природу темпераменту аж до середини двадцятого століття йшов по двох напрямах. Згідно першому, в основі темпераменту лежать фізіологічні чинники. Згідно другому - темперамент виявляється перш за все в організації душевного життя.
Наївне пояснення темпераменту через співвідношення "соків" не задовольнило вже Арістотеля (382-322 рр. до Р.Х.), який в своїх поясненнях ставить основною задачею склад крові, наприклад, швидкість згортання і густина. Так, схильність до гніву викликається "схильністю крові до згортання" і переважанням в ній твердих частинок. А "холоднокровна людина" (словесна характеристика, що збереглася до теперішнього часу!) відрізняється рідкою, більш холодною кров'ю і, відповідно, більш спокійною вдачею.
|
На уровень вверх
Купить