Вступ

Аналіз закордонного досвіду проведення

підрядних торгів

Висновок

Література

Підрядні торги в будівництві - явище досить цікаве. Проводяться вони з метою пошуку найбільш оптимальної реалізації інвестиційного проекту. Підрядні торги зазвичай проводяться замовником - інвестором або забудовником після заключення ними контракту на будівництво об'єкту.

Система підрядних торгів в нашій країні введена Положенням про порядок їх проведення, затверджений Постановою Ради Міністрів України. Принцип самої системи взятий у західних колег, проте, як показала практика, очікувані результати поки не досягнуті. Сьогодні фахівці вітчизняного будівельного ринку, аналізуючи порівняно невеликий досвід участі в тендерах, задаються питанням: чому струнка західна система не працює належним чином у нас? Може, варто відмовитися від "чужого принципу"?..

На Заході, наприклад, контрактна ціна на етапі тендеру не є визначальним показником. Так, в Німеччині в умовах стабільності валюти і попереднього рішення всіх питань фінансування, різниця в ціновому чиннику учасників торгів не перевищує 3-5%. Фірми, які пред'являють явно завишену або занижену ціну, виключаються з торгів вже на етапі попереднього відбору. Претендент на перемогу повинен задовольняти наступним вимогам: мати досвід виконання робіт і послуг на аналогічних об'єктах, добру ділову репутацію, підтверджену відгуками замовників і інвесторів, стабільний фінансовий стан, наявність системи менеджменту якості на базі стандартів ІСО тощо.

1. Аналіз закордонного досвіду проведення

підрядних торгів

Варто відзначити, що на Заході доцільність проведення торгів - дуже істотний момент. Припустимо, що підрядчиком виконана перша черга об'єкту. Навіщо тоді проводити тендери на подальші черги, якщо можна зберегти вже досвідченого підрядчика на цьому об'єкті? Адже витрати на проведення торгів вельми істотні: замовник розробляє і розсилає тендерну документацію, підрядчик оплачує вартість цих документів і складає тендерну пропозицію.

Контрактна ціна визначається з урахуванням всіх необхідних витрат, заснованих на використовуванні новітніх технологій виробництва робіт, сучасного парку машин і механізмів, виконання робіт із застосуванням прогресивних високоякісних матеріалів і конструкцій, наявність високого і стабільного рівня заробітної платні, оптимальних транспортних (виходячи з фактичної транспортної схеми) і командировочних витрат персоналу підрядчика, що привертається, вартості повного набору тимчасових будівель і споруд, реально необхідного (не надвисокого, але і не заниженого) рівня планових накопичень і всіх інших витрат, які можуть виникнути в процесі будівництва.

1. Андерсон И. Опыт регулирования инвестиционно-строительной деятельности в Скандинавии// Экономика строительства. 2004. № 6. С. 45.

2. Донцова Л.В. Система регулирования инвестиционных процессов в развитых странах // Менеджмент в России и за рубежом. 2000. № 4. С. 91.

3. Мосс С. Некоторые аспекты инвестирования строительства жилья на долевой основе в США и странах Латинской Америки// Экономика строительства. 2005. № 7. С. 18.

4. Рахман И.А. Инвестиционно-строительная деятельность: зарубежный опыт // Строительный бизнес. 2002. № 2. С. 3.

5. Реймонд М. Сокращение сроков реализации инвестиционно-строительных проектов: Новые подходы в странах Европы// Экономика строительства. 2002. № 5. С. 14.

6. Томпсон Е. Организационные формы содержания, ремонта и модернизации жилых зданий в Германии // Жилищно-коммунальное хозяйство. 2006. № 8. С. 28.

Примечаний нет.