1) Берестейський собор 1596 року.

2) Зміст "военного комунізму". Селянсько-повстанський рух проти більшовицького режиму.

3) Із перелшу історико-географічних назв виберіть назви етнічних областей

України: Східна Україна, Подніпров'я, Поділля, Київщина, Донеччина, Слобожанщина, Крим, Новгород-Сіверщина, Буковина, Галичина, Закарпаття, Північне Причорномор'я, Волинь, Новоросія, Малоросія, Запоріжжя, Поліся.

4) Тестове завдання.

4.1.

Люблшська Унія між Королівством Польським та Великим Князівством

Литовським була укладена:

а) 1513р.;

б) 1569р.; +

в) 1586р.

4.2. Багатогалузеве феодальне господарство, що грунтувалося на праці селян-

кріпаків, в Україні називали:

а) фірман;

б) фільварок; +

в) дворище;

г) латифундія.

4.3.Встановіть відповідність:

а) повстання марка Жмайла ? 2) 1625 р.

б) повстання П. Бута (Павлюка), Д Гуні та Я. Острянина5) ? 5)1637-1638 рр.

в) руйнування Кодака кошовим I.Сулимою ? 4) 1635 р.

г) повстання Т. Федоровича (Трясила) ? 3) 1630р.

д) Хотинська війна

Сам князь Острожський не мав в принципі нічого проти злуки церков, але він хотів, щоб справа унії вирішувалася на соборі, а не в тіснім гуртку єпископів. До того ж він був ображений, що його преминули й вели діло в таемниці від нього. Послания, надруковане и розіслане по всіх усюдах, справило враження. Украшська шляхта заложила на своїм з'їзді протест проти унії і зробила спробу порозумітися з польскими протестантами, які засідали в Торуні на своїм сіноді, в цілі спільної оборони релігійних інтересів. Тоді прихильники унії рішили прискорити діло. Єпископ володимирський Потій і єпископ луцький Терлецький поїхали в кінці 1595 року до Риму й тут зложили перед папою Климентом VIII урочисту заяву про унію православної церкви в Полыці з церквою римо-католицькою. Папа прийняв їх заяву, і унію було формально проголошено, а на знак того вибито медаль з написом: "rutenis reseptis".

В березні 1596 р. Потій і Терлецький повернулися додому. Зоставалось тепер схилити до унії православие й білоруське громадянство. Але в цьому і лежала найбільша трудність. Ані маса православного духовенства, ані українська шляхта и міщанство й думки не припускали про унію, вважаючи й її ні за що інше, як тильки за замах на свою батьківську віру и народність. В їх очах ідеальні мотиви про злуку церков і об'єднання християнства під одним пастирем відступали назад перед загрозою латинізації и полонізаци українського культурного життя. Проти унії розпочалася завзята агітація. Під впливом цієї агітації й розбурханих нею пристрастей відступили від унії Михайле Копистенський, владика перемишльський, і сам перший ініціатор, львівський владика Гедеон Балабан. Вони зложили про це писану заяву, занесену до актових Гродських книг. На соймиках українських воєводств Волинського, Київського, Брацлавського, Руського й на Литві православна шляхта закладала протести, і вони були оголошені на варшавськім соймі весною 1596 року. Ситуація відразу загострилася. Рішено було розвязати справу на соборі, який з наказу короля мав зібратися в кінці 1596 р. в Бересті. Обидві сторони приготовились до рішучого бою. Дано було знати до Царь-городу, й патріарх прислав свого представника Никифора, бувшого професора університету в Падуї. Прислав свого представника, екзарха Кирила Лукариса, і патріарх александрійський. Прибуло багато духовенства з православного сходу. Ніколи ще не було на Україні такого величного і урочистого собору. Явились посли від українськоі шляхти, від усіх воєводств, багато окремих представників шляхетського стану, представники міщанства зі Львова, Вільни та шших міст. Нарешті багато архімандритів, ігуменів і священиків. Домінуючу роль на соборі грав князь Острожський. Цей собор не схотів засідати разом з прихильниками унії, й обидві сторони зібрались окремо. На уніятьському соборі була представлена вища ієрархія православної церкви, кілька римо-католицьких єпископів, представники короля и уряду.

Примечаний нет.