Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових зобов'язань, застосовуваних у майновому обороті

Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових зобов'язань, застосовуваних у майновому обороті. Тому не випадково положення, що регулюють відносини, пов'язані з купівлею-продажем, відкривають частина другу Цивільного кодексу України, присвячену окремим видам цивільно-правових зобов'язань. І на наш погляд договір купівлі-продажу нерухомості займає ключове положення серед інших різновидів купівлі-продажу.

В останній час збільшується кількість угод з нерухомістю, зокрема, з будинками, спорудженнями, нежитловими приміщеннями, які в більшості випадків використовуються фірмами й підприємствами як офісні центри. Загострився інтерес і до купівлі-продажу торговельних, складських, виробничих і інших нежитлових приміщень. У цій сфері виникає багато гострих, дискусійних проблем, які представляють тим більший інтерес, що позиція законодавця по цьому питанню не завжди бездоганне.

Актуальність вибраної теми пояснюється, насамперед, тим, що договір купівлі-продажу нерухомості в останні кілька років у нашій країні у зв'язку з економічним ростом, ростом кількості і якості підприємництва здобуває все більше значення. Про актуальність даної теми свідчить і те, що на правову природу таких угод впливають численні фактори, наприклад, залежно від того, належить приміщення приватній особі (фізичній або юридичному) або державі; до якого виду нерухомості ставиться відчужуване приміщення й т.д.

Метою даної роботи є розгляд особливостей договору купівлі-продажу нерухомості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З НЕРУХОМИМ МАЙНОМ

1.1. Нерухомість як об'єкт купівлі-продажу

Поняття нерухомості дається в п.1 ст.130 ЦК України. При цьому виділяються наступні ознаки:

По-перше, нерухомість (нерухоме майно) - це річ, тобто предмет матеріального світу, яке призначене задовольняти певні потреби й здатне бути у володінні людини. Інші види майна, включаючи майнові права, нерухомими бути не можуть ні по своїй природі, ні в силу вказівки закону.

По-друге, нерухомістю є земельні ділянки й усе, що міцно пов'язане із землею.

По-третє, переміщення об'єкта нерухомості без нерозмірного збитку його призначенню неможливо.

Тут же в ч.1 п.1 ст.130

работа не полностью