Вступ
Актуальність даної роботи. Кожний, хто хоча б раз стикався з перевезенням вантажів по Дунаю, знає про деякі особливості правового регулювання, пов’язані з наявністю спеціальних актів у цій сфері.
Розвиток народного господарства та життя людей взагалі не¬можливо уявити без засобів переміщення (транспорту). Роль транспорту полягає в наданні специфічних послуг, пов'язаних із переміщенням товару або людини в просторі.
ЦК України відносить до підстав виникнення зобов'язань із перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти договір пере¬везення. Тобто не є підставою виникнення цього виду зобов'я¬зань план перевезення вантажів. Правове регулювання договору перевезення здійснюється главою 64 ЦК, Законом України "Про транспорт" та спеціаль¬ними правилами щодо окремих видів перевезення.
Предмет дослідження складають суспільні відносини у сфері перевезення вантажів.
Об’єктом дослідження виступають норми цивільного, господарського законодавства України та міжнородно-правові акти.
Метою дослідження є визначення особливостей правового регулювання перевезення вантажів в Україні
Відповідно до мети, завдання дослідження полягають у:
- встановленні загальних засад правового регулювання договору перевезення вантажів;
- аналізі сучасних тенденцій у сфері правової охорони прав суб’єктів договорй перевезення ваннтажів, а також ефективного захисту прав та економічних інтересів суб'єктів зазначених прав;
- визначенні перспектив розвитку законодавства з питань перевезеннЯ вантажів, а також захисту прав та економічних інтересів суб'єктів зазначених прав.
1. Поняття цивільного договору
Одним із основних та найбільш розгалужених інститутів зобо¬в'язального права є договірне право, під яким слід розуміти сукупність цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини шляхом досягнення відповідних домовленостей (ком¬промісів) між юридично рівними особами. Основоположною категорією в договірному праві є цивільно-правовий дого¬вір — домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обо¬в'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
Основними ознаками договору є:
• домовленість, тобто для його існування має бути компро¬міс, збіг волевиявлення учасників;
• домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір;
• спрямованість на встановлення, зміну чи припинення ци¬вільних прав та обов'язків, що свідчить про його правову природу юридичного факту.
Окрім цього, договір можна розглядати ще й як відповідні договірні правовідносини, що виникли внаслідок укладення до¬говору, а також як певний документ.
Аналізуючи цивільно-правовий договір слід зауважити, що чинне законодавство визначає, що сторони є вільними в укла¬денні договору, виборі контрагента та визначенні умов догово¬ру з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв діло¬вого обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК). Це положення закріплює один з найважливіших принци¬пів договірного регулювання суспільних відносин — принцип свободи договору. Свобода договору також є поняттям багатозначним.
Розмаїття цивільно-правових договорів зумовлює питання про їх класифікацію. Залежно від різних ознак, можна провес¬ти й різні класифікації цивільно-правових договорів. Однак, враховуючи, що цивільно-правові договори є різновидом правочинів та цивільно-правових зобов'язань, то і окремі з класи¬фікацій правочинів чи зобов'язань може бути застосовувано до договорів. Тому ми зупинимося лише на тих класифікаціях, які властиві тільки ци¬вільно-правовим договорам.
1. Залежно від виникнення в договорі взаємних прав та обов'язків у сторін, розрізняють односторонні та взаємні (дво¬сторонні, синалагматичні) договори. В односторонньому до¬говорі одну сторону наділено лише правом вимоги, а іншу — лише обов'язком задовольнити цю вимогу (ч. 2 ст. 626 ЦК), наприклад, договір позики. Натомість у взаємному (двосторон¬ньому, синалагматичному) договорі, яких у цивільному праві переважна більшість, обидві сторони наділено взаємними (ко¬респондуючими) правами та обов'язками (ч. З ст. 626 ЦК), на¬приклад, договір купівлі-продажу. Різновидом взаємних дого¬ворів є договори багатосторонні, в яких беруть участь біль¬ше ніж дві сторони, що наділені взаємними правами та обов'яз¬ками, наприклад, договір про сумісну діяльність. До багато¬сторонніх договорів застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ч. 4 ст. 626 ЦК). Слід також зазначити, що по¬діл договорів на односторонні та взаємні (двосторонні, синалаг¬матичні) слід відмежовувати від поділу цивільних зобов'язань на односторонні та двосторонні. Відмінність полягає в обраних критеріях: якщо критерієм по¬ділу зобов'язань на односторонні та двосторонні ми обрали на¬явність волі учасників на виникнення зобов'язання, то у випадку з договором критерієм обрано наявність взаємних
|