Зміст

Вступ 3

1 Загальна характеристика зобов’язальних правовідносин 5

1.1 Склад зобов’язання 5

1.2 Класифікація зобов’язань 10

2. Договірні зобов’язання 12

2.1 Договір у цивільному праві 12

2.2 Система договорів в цивільному праві. Господарський (підприємницький) договір 16

3 Недоговірні зобов’язання 22

3.1 Зобов’язання, що виникають зі створення небезпеки при порушенні довкілля 23

3.2 Зобов’язаня із заподіяння шкоди 25

3.3 Зобов’язання із рятування колективного і державного майна 28

4 Виконання зобов’язань згідно чинного законодавства та ЦК України 29

5 Способи забезпечення виконання зобов’язань 34

Загальні висновки 37

Використана література 38

Вступ

В системі цивільного права України інститут зобов’язального права поряд з інститутом власності посідає важливе місце.

Зобов’язальне право — одна з найважливіших підгалузей цивільного права, норми якої регулюють широке коло відносин, головне місце серед яких належить відносинам майнового обігу. Йдеться про договірні відно-сини, пов’язані з передачею майна від однієї особи до іншої у власність або у користування, виконанням робіт та наданням послуг тощо. Крім до-говірних відносин, зобов’язальне право регулює відносини, що виникають, зокрема, і односторонніх правомірних дій, заподіяння школи, безпідстав-ного збагачення.

При цьому згадані майнові відносини характеризуються значною різ-номанітністю. Кожний вид зобов’язань має свої особливості, що зумовлює їх відносну самостійність та існування окремих інститутів зобов’язального права. Разом з тим є й загальні правила, які поширюються на усі види зо-бов’язань. Саме вони й становлять загальні положення про зобов’язання. До них належагь положення про поняття і види зобов’язань, способи їх виконання, способи забезпечення виконання зобов’язань, відповідальність за порушення зобов’язань, підстави їх припинення.

Оскільки будь-яке зобов’язання є цивільними правовідносинами, зо-бов’язання складаються з тих самих елементів, що формують будь-які інші цивільні правовідносини.

Разом з тим ці елементи мають певні особливості, які відображають специфіку самих зобов’язань. У зарубіжному цивільному законодавстві, зокрема у Французькому цивільному кодексі, поняття зобов’язання іноді застосовується як синонім поняття договору. Так, ст. 1101 ФЦК визначає предмет договору і предмет зобов’язання. В подальшому в інших статтях терміни "договір" і "зобов’язання" використовуються як тотожні. Найбіль-шу деталізацію поняття зобов’язання дістало у французькій цивілістичній літературі. Слід зазначити, що автори, які звертаються до даного питання, розрізняють зобов’язання як родове поняття і договір як одну з підстав йо-го виникнення. Щодо німецького цивільного права, то воно, більше ніж інші цивільні кодекси капіталістичних країн, пішло шляхом побудови зага-льних понять, які стосуються зобов’язань. Оскільки зобов’язання є право-відносинами майнового характеру, то і зміст їх становлять суб’єктивні пра-ва та обов’язки також майнового характеру.

Приступаючи до характеристики суттєвих положень про зобов’язання, слід зазначити, що згідно з ЦК України зобов’язанням вважаються право-відносини, внаслідок яких одна сторона (боржник) є зобов’язаною вчини-ти на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або ж утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання.

1 Загальна характеристика зобов’язальних правовідносин

1.1 Склад зобов’язання

Характеризуючи поняття зобов’язання, передусім слід відзначити, що зобов’язання — це цивільні правовідносини. Зміст будь-яких цивільних правовідносин включає в себе суб’єктивне право (в зобов’язальних право-відносинах — це право вимоги) і відповідний йому обов’язок, або, іншими словами, права та обов’язки на стороні кожного учасника правовідносин (наприклад, права та обов’язки продавця і покупця, підрядчика і замовни-ка). Характер суспільних відносин, на регулювання яких спрямовуються зобов’язання, є досить широким. Форми зобов’язань набувають і нормаль-ні відносини між суб’єктами цивільного права, які пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг та ін., а також відносини, що виникають внаслідок ненормальних, недозволених дій (наприклад, за-подіяння шкоди, безпідста

Використана література

1. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44.

3. Агарков ММ. Обязательство в праве. — М., 1940.

4. Гордон М.В. Система договоров в гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. — 1954. — Вып. 5.

5. Гражданское право Украины. / Под ред. Проф. Пушкина А.А. и доц. Самойленко В.М. – Х., 1996

6. Гражданское право Украины. Часть II: Учебное пособие/ (Под редакцией Слипченко С.А., Кройтер В.А.) – Харьков: Эспада,2000

7. Дашков П.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладення до виконання. — К., 1996.

8. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причененного субъектами гражданского права. – Х.: Консум, 1996.

9. Иоффе О.С. Обязательственное право. — М.,1975.

10. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание, функции: Сб. Гражданско-правовой договор и его функции. — Свердловск, 1980.

11. Новицкий И.Б., Лунц П.А. Общее учение об обязательстве. — М., 1950.

Примечаний нет.