Вступ 3

Розділ 1. Теоритиччні аспекти 5

1.1 Тлумачення змісту правочину 5

1.1.1 Відмова від правочину 6

1.1.2Недійсність правочинів 8

1.2 Нікчемні та оспорюванні правочини 12

1.3 Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за цивільним кодексом УРСР 17

Розділ 2. Оспорюванні правочині та їх правові наслідки 25

2.1 Підстави для визнання правочину недійсним. Правові наслідки такого визнання 25

2.2Позови про визнання недійсними нікчемних угод 31

Висновок 34

Список літератури 36

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є правочин. На підставі правочину цивільні права та обов'язки можуть також змінюватися або припинятися.

Правочин як юридичний факт застосовувався у ЦК УРСР 1922 р., а в ЦК УРСР 1963 р. вживався термін "угода"- недосконалість.

Термін правочин походить від слів: "право" і "чинити":

1) відображає правомірність цього юридичного факту (ст. 204 презумпція "правомірності правочину");

2) передбачає можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше особами, але й однією.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочин визначаться як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ознаки правочину:

1) є вольовим актом (дією), що відрізняє його від подій;

2) є дією цілеспрямованою, тобто спрямований на досягнення певного правового результату, що відрізняє його від юридичних вчинікв, які не є цілеспрямованими діями (знахідка, виявлення безхазяйної речі ін.);

3) лише спрямовується на настання певного правового результату, однак не завжди його породжує:

- за співвідношенням із настанням правового результату правочин може

- безпосередньо в момент вчинення створювати правовий результат;

- створювати правовий результат через якийсь час після вчинення;

- не створити правового результату на який він спрямовувався.

4) є завжди правомірною дією, що відрізняє його від правопорушень;

5) має мету та мотиви вчинення.

1. Генкин Д.М. Недействительность сделок, совершенных с целью, противной закону// Ученые записки ВИЮН. Вып.V.1987. С. 49.

2. Иоффе О.С. Советское гражданское право. М.: Юридическая литература, 1987. С. 295, 297.

3. Шахматов В.П. Составы противоправных сделок и обусловленные ими последствия. Изд-во Томского университета, 1967. С. 148.

4. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. Изд-во ЛГУ, 1960. С. 16-17.

5. Див. Постановление Пленума Верховного Суда РФ и Пленума Высшего Арбитражного Суда РФ от 01.07.1996 года № 6/8.

6. Спасибо-Фатєєва І. Проблемні аспекти недійсних правочинів (на прикладі договору міни акцій) // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №7. - С.29.

7. Джунь В.В. До питання про обов'язковість застосування реституції у разі неправозгідності угоди // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №4. - С.165.

8. Кот О.О. До питання про визнання недійсними угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №4. - С.177.

9. Павленко Д. Визнання угод недійсними на підставі ст.49 Цивільного кодексу // Юридичний журнал. - 2002. - №3. - С.91.

10. Калаур І. Окремі аспекти застосування правових наслідків нікчемних і оспорюваних правочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №12. - С.48.

11. Спасибо-Фатєєва І.В. Нікчемні правочини та їх наслідки // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.178.

12. Беляневич О.А. До питання про недійсність господарських договорів // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.200.

13. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. - Тула. - 2001. - 720 с.

14. Тузов Д.О. Реституция и реституционные отношения в гражданском праве России // В кн.: Цивилистические исследования. Вып.1. М. - 2004. - С.213.

15. Тузов Д.О. Ничтожность и оспоримость сделок: классическая доктрина и проблемы российской цивилистики // В кн.: Цивилистические записки: Межвуз. сб. научн. трудов. Вып.2. - М. - Екатеринбург, 2002. - С.135.

16. Бірюков І. Інтерес і суб'єктивне цивільне право // Право України. - 2004. - №8. - С.18.

17. Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии. - М. - 2000. - 320 .

18. Опубліковано: Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №3. - С.80.

Примечаний нет.