ВСТУП …………………………………………………………………….3

1. Вибори як процес формування представницьких органів та обрання посадових осіб………………………………………………………….4

2. Особливості виборів їх види. Прогнозування виборів………………7

3. Виборчий процес як стадія (підготовча, основна, агітаційна та заключна)………………………………………………………………17

4. Питання вдосконалення порядку організації і проведення виборчої компанії за результатами виборів 1998 - 2000 років………………32

ВИСНОВОК………………………………………………………………38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………40

Виборність на території сучасної України існувала ще до виникнення держави. Елементи виборності спостерігаються, зокрема, у слов'янських племен. Провід у цих племенах належав кращим людям, які обиралися. Це були переважно представники визнаних родів, що здобули пошану своєю діяльністю. Вони збиралися на "віче" - ради, де вирішували важливі питання життя племені, війни та миру. Ще стародавній літописець Прокоти писав, що слов'янами і антами не править один чоловік, а здавна вони живуть громадським правлінням і всі справи - добрі чи лихі - вирішують спільно.

З утворенням і зміцненням Київської держави принципи виборності набули загального характеру, хоча публічна влада в Київській Русі ще не мала парламентських форм.

Подальший розвиток інституту виборності в Україні пов'язується з існуванням Гетьманської держави. Запорізької Січі і Слобідської України. Їм притаманна одна й та сама форма державного управління - демократична республіка. Носієм суверенної влади в цих республіках виступає весь народ. Спільною для названих державних утворень була тенденція поєднання функцій суспільно-політичних, державних з військовими. Всі державні інституції без винятків формувались тільки шляхом виборів. Акт, що має назву "Правовий Уклад та Конституції відносно прав і вольностей війська Запорожського", названий Конституцією України 1710 р, гетьмана Пилипа Орлика, можна вважати першим нормативним актом писаного виборчого права України, оскільки він вперше фіксував принципи діяльності органів державної влади, порядок, терміни й періодичність скликання вищого представницького органу тих часів - Генеральної Ради.

5. Конституція (Основний Закон) України. - К., 1996.

6. Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. - 412 с.

7. Бернард Г., Сіган Д. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К., 1993.

8. Костицький В. Конституція України 1996 року - модель Української держави // Право України. - 2001. - № 8. - С. 16.

9. Малишко М.1. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму). - К.: МАУП, 2000. 112 с.

10. Наливайко Л. Проблеми визначення поняття специфічних ознак та функцій Конституції України відповідальності в сучасній конституційній теорії // Право України. - 1999. - № 10. - С.45.

11. Негодченко О.В. Конституція України та її розвиток. Навчальний посібник. - Запоріжжя: ЗДУ, 1997. - 22 с.

12. Негодченко О.В. Конституція України та її розвиток. Навчальний посібник. - Запоріжжя: ЗДУ, 1997.

13. Примак В. Джерело права України // Юридичний Вісник України. - 2001. - № 31.-4-10 серпня.

14. Ю.Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право України. - 2001. - № 9. - С.6-9.

15. Слюсаренко А.Г., Томенко Т.В. Історія Української Конституції. - К., 1993. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник академії правових наук України. - 2000. - № 2. - С. 20-29.

16. Тодика Ю. Реалізувати потенціал Основного Закону II Віче. - 2001. - №6. - С.З.

Примечаний нет.