|
Необхідність інноваційного розвитку легкої промисловості зумовлена тим, що це галузь, яка, передусім, повинна задовольняти потреби людей та забезпечувати зростання добробуту народу. Сьогодні це завдання має першочергове значення в соціальній та економічній політиці держави. У багатьох країнах вихід з економічної кризи починався зі зростання виробництва в галузях, які виробляють товари народного споживання, зокрема в легкій промисловості. Ця галузь відрізняється найбільшою гнучкістю в пристосуванні до змін попиту, легше всього піддається модернізації і має швидку обіговість капіталу. Зростання виробництва в легкій промисловості може сприяти збільшенню інвестиційного попиту, який дасть поштовх до нарощування виробництва у фондоутворюючих галузях.
Хоча легка промисловість не віднесена до сфери національних науково-технічних пріоритетів, вона має істотний потенціал для інноваційного розвитку і досить значний вплив на формування сукупного попиту в країні, що засвідчує її виняткову важливість для розвитку української економіки. Пріоритетність галузі визначається значною ємністю внутрішнього ринку (40-50 млрд. грн. щорічно), високим рівнем доданої вартості (до 50%), низькою енергоємністю (1-3% валових витрат), споживанням шкірсировини, вовни, льону, хімічних матеріалів, які є продукцією вітчизняних хімічної та аграрної галузей [1, 12-15].
Легка промисловість України має достатній потенціал для динамічного та соціального розвитку країни. За рівнем споживання продукції ця галузь набагато випереджає ринки побутової електроніки, легкових автомобілів і багатьох інших товарів. У дореформений період легка промисловість була провідною галуззю економіки України, а її частка в структурі промисловості складала 10,8% в 1990 р., в 2005 р. - лише 1,1%, тоді як частка галузі в загальному обсязі промислової продукції розвинених країн, утому числі Німеччини, Франції, США, Італії становить 6-12% [2].
Виважена й послідовна маркетингова політика щодо продукту є провідним джерелом переваг у конкурентній боротьбі. Маркетингова товарна політика являє собою комплекс заходів щодо організації розроблення, виведення на ринок, вдосконалення та зняття з виробництва окремих товарів з метою досягнення стратегічних цілей фірми; до компетенції товарної політики входить також вирішення проблем забезпечення конкурентоспроможності продукції та раціонального комбінування товарів у асортименті.
Загальним проблемам формування та реалізації маркетингової товарної політики присвячені публікації таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як О.М. Алимов, Р.С. Вінер, Н.П. Гончарова, С.М. Ілляшенко, В.Я. Кардаш, Р.Г. Купер, Д.Р. Леманн, П.Г. Перерва, Є.В. Савельєв, А.Б. Титов, О.М. Шканова та інші. Проте товарна політика підприємств легкої промисловості має певні особливості, які найбільш яскраво виражені у сфері так званого fashion-бізнесу, тобто проектування, виробництва та реалізації модних товарів. Дослідження у зазначеній сфері практично не здійснюються; тим часом, наприклад, у Росії fashion-бізнес вже виокремився у відносно незалежний вид економічної діяльності, що демонструє значно вищі темпи зростання, ніж "традиційна" легка промисловість. В Україні провідні дизайнерські доми поки ще орієнтовані переважно на індивідуальне обслуговування елітних клієнтів; дизайнерів, які пропонують "інші", більш демократичні, товарні марки, можна перелічити на пальцях (Вікторія Гресь, Михаїл Воронін та інші).
Опанування специфічного маркетингового інструментарію модного бізнесу, зокрема створення популярних, впізнаваних вітчизняних брендів одягу й взуття та перехід до роботи за принципом сезонних колекцій, на сьогодні залишається чи не єдиним можливим шляхом повернення вітчизняних виробників на власний внутрішній ринок.
Актуальність вибраної теми полягає в тому, що аналіз стану інноваційної діяльності в легкій промисловості України за даними державної статистики свідчить, що інноваційна активність у досліджуваній галузі протягом двох останніх років була нижчою, ніж у цілому по промисловості. Слід зазначити, що майже всі підприємства легкої промисловості мають схожі проблеми інноваційного розвитку і причини, що їх породжують. Найтиповішими з них є недосконалість, а часто й відсутність інноваційних і маркетингових служб, що зумовлює відсутність проведення стратегічного планування інноваційної діяльності, обмеженість фінансових коштів, низькокваліфікований управлінський персонал, відсутність необхідної інформації та інноваційної корпоративної культури. При цьому, істотним чинником, який стримує інноваційну діяльність на рівні підприємств, залишається проблема відсутності чітко налагодженої системи управління та впровадження нововведень. В ринкових умовах виживає підприємство, яке не лише впроваджує інновації, а й робить це ефективно. За відсутності на мікрорівні інноваційного управління говорити про ефективність не доводиться. Сьогодні на більшості підприємств легкої промисловості бізнес-плани, які розробляються перед нововведенням, в класичному, західному розумінні цього слова, скоріше виняток, ніж правило. Бізнес-плани "по-українськи" нагадують більше техніко-економічні розрахунки і не включають програми стимулювання співробітників і контролінг. На багатьох підприємствах через скрутне фінансове становище скорочено відділи маркетингу, які, поряд з іншим, повинні займатися дослідженням ринку для впровадження інновацій. Контроль за інноваційними процесами здійснюється традиційними "радянськими методами", тобто в робочому порядку заслуховуються повідомлення керівників підрозділів, які задіяні в реалізації інноваційного проекту. На сучасних підприємствах легкої промисловості взагалі відсутні підрозділи, завданням яких було б постійне відстеження та впровадження нововведень.
Об'єктом роботи є маркетингова товарна політика підприємств. Предметом дослідження є механізм проведення комплексного аналізу для визначення товарної політики підприємств легкої промисловості. При дослідженні були використані наступні методи комплексного аналізу: метод порівняння, метод приведення показників в порівняльний вигляд, метод угрупувань, графічний метод, метод табличного відображення даних.
Головною метою курсової роботи є вивчення особливостей товарної політики підприємств на прикладі підприємств легкої промисловості.
Перед нами поставлені наступні завдання: 1. Розглянути загальнотеоретичні аспекти товарної політики підприємств; 2. Проаналізувати маркетингову товарну політику у легкій промисловості України; 3. Навести напрямки вдосконалення маркетингової товарної політики у легкій промисловості України.
|
|
1. Омельченко В. Сучасний етап світової економіки //Легка промисловість. - 2005.- №3. - С. 12-15.
2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. - К.: Держкомстат України, 2006.
3. Коломієць О.В. Теоретичні аспекти формування маркетингової товарної політики підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №4. - С. 25-29.
4. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: навчальний посібник / В. Я. Кардаш. - К. : КНЕУ, 2007. - 155 с.
5. Ткаченко Н.Б. Маркетингова товарна політика: навч.посібник. - К.:Київ.держ.торг.-екон.ун-т, 2000. - 149 с.
6. Статистичний щорічник України 2005. - К.: Консультант, 2006.
7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні / Держкомстат України.- К., 2006.-360 с.
8. Наукова та інноваційна діяльність в Україні /Держкомстат України.- К., 2007.- 360 с.
9. Иващенко Н.С. Маркетинговые инновации как фактор повышения конкурентоспособности продукции // Текстильная промышленность. - 2005. - № 12. - С. 32-39.
10. Композиция костюма / Г.М.Гусейнов, В.В. Ермилова, Д.Ю. Ермилова и др. - М.: Издат. центр "Академия", 2003. - 432 с.
11. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок. - СПб.: Питер, 2007. - 800 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 736 с.
13. Винкельман П. Маркетинг и сбыт. - М.: Издательский Дом Гребенникова, 2006.-668 с.
14. Боэрма Т. Прогнозирование в индустрии моды // Индустрия моды. - 2005. - №3. - С.60-6б.
15. Котлер Ф., Келлер К.Л. Маркетинг менеджменту. 12-е изд. - СПб.:Питер, 2006.- 816 с.
16. Шерстнев Г.Р. Швейные страдания. Проблемы производства и реализации одежды глазами маркетолога // Легка промисловість. - 2000. - № 3. - С. 27-28.
17. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. д-ра екон, наук, проф. Л.1. Федулової. - К.: Основа, 2005.
18. Гречан А.П. Теоретико-методологічні основи розвитку підприємств легкої промисловості на інноваційних засадах. - К.: КНУТД, 2005.
|
На уровень вверх
Купить