Філософія буття визнає наявність буття, тобто обґрунтовує залежність людського існування від одвічної, нескінченої реальності (Бог, Космічний Розум, Дух, матерія).
Філософське розуміння проблеми буття історично змінювалося: в античну філософію цю проблем увів Праменід (V-IV ст.. до н.е.). В його тлумаченні буття - це Абсолютна Думка (Божество, Доля), яка упорядковує світ, забезпечує йому сталість і надійність; в середньовічній філософії справжнім буттям є Бог - творець світу і людини; у філософії епохи Відродження буття ототожнювалось з природою; у філософії Нового часу людське буття оголошувалось суб'єктивним, залежним від свідомості і буття самої людини (Р. Декарт: "Я мислю, отже, я існую"). Філософія буття поступається в цей час місцем філософії свободи; в марксистській філософії буття позначає реальність, яка існує об'єктивно, поза і незалежно від свідомості людини;
у сучасній західній філософії визначальним залишається суб'єктивне розуміння буття: в філософії життя буття - це біологічне життя в його розвиткові; в екзистенціалізмі справжнім буттям є людина, для постмодерну
|
1. Історія філософії: Підручник. // А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський. - Київ: Либідь, 2001.
2. Лісовий В.С. Форми буття та їх специфіка. // Філософський альманах. - К., 2006. - №2.
3. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: Онтологія людини.- Київ: Абрис, 1995.
4. Філософія: Навчальний посібник. - Київ: Каравела, 2002 - Львів: "Новий світ-2000.
|