Вступ……………………………………………………………………………….. 2

1. Поняття правовідношення з факту спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки та суб'єкти відповідальності……………………………

5

2. Поняття джерела підвищеної небезпеки……………………………………… 12

3. Правове регулювання відповідальності за заподіяння ядерної шкоди………...

21

4. Підстави зменшення та звільнення від відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки………………………………………...

28

Висновки……………………………………………………………………………. 35

Список використаних джерел та літератури………………………………………. 37

Додаток………………………………………………………………………………… 39

У другій половині XX ст. класичний інститут цивільно-правової відповідальності в багатьох країнах світу зазнав значних змін, серед яких найбільш суттєвими с розширення сфери застосування цивільно-правової відповідальності, розвиток інституту безвинної відповідальності; поширення добровільного й обов'язкового страхування цивільної відповідальності, встановлення граничних розмірів відшкодування; диференціація правового режиму майнової відповідальності в залежності від характеру порушеного інтересу.

На сучасному етапі розвитку нашої держави відбувається докорінне реформування широкого кола суспільних відносин, в тому числі І тих, що є предметом цивільно-правового регулювання. Це вимагає переосмислення та глибокого аналізу багатьох концептуальних засад теорії цивільного права.

До найдискусійніших питань правознавства взагалі та цивілістики зокрема можна віднести проблеми відповідальності за правопорушення. Серед фахівців, які вивчали зазначені питання, насамперед необхідно назвати Я. Шевченко, Д. Боброву, Г. Матвєєва, О. Іоффе, В. Тархова, які зробили значний внесок в теорію цивільно-правової відповідальності. Разом з тим багато положень цієї теорії залишаються дискусійними і потребують уточнення. Оцінці ж якості теоретичних доробок у цій сфері безпосередньої уваги взагалі не приділяється, хоча існує нагальна потреба у такому дослідженні.

Сучасні зміни в правовому регулюванні відповідальності за цивільним законодавством знайшли яскраве відображення в нормах, які встановлюють цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Безпосередньо розгляду зазначеного питання у вітчизняній юридичній літературі майже не приділялось уваги (за виключенням окремих публікацій у періодичних спеціальних виданнях), хоча дослідження особливостей цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки становить не тільки теоретичний, але й великий практичний інтерес - саме тому вибрана тема є актуальною та потребує ретельного дослідження.

Актуальність вибраної теми полягає ще й у тому, що сучасний рівень розвитку народного господарства нашої країни характеризується значним технічним потенціалом. Це машини, механізми, виробниче устаткування, різні знаряддя праці, будівельні конструкції, експлуатація яких, як свідчить досвід, пов'язана з можливістю заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, їхньому майну, а також майну організацій. Внаслідок цього законодавством у зазначених нормах передбачено відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Водночас закон не розкриває всієї суті підвищеної небезпеки, джерела підвищеної небезпеки. Це - завдання цивілістичної науки.

З огляду на це проблема відшкодування шкоди стає найбільш актуальною проблемою цивільного права, її все більш активно досліджують українські вчені-юристи. Цій проблемі також присвячено чимало праць юристів зарубіжних країн. Тим часом наявні публікації не вичерпують усю складну проблему, а скоріше надають фундаментальну базу для її подальшого дослідження. Проблема потребує комплексного аналізу з боку фахівців цивільного права.

Проблеми юридичного захисту людини та юридичного забезпечення права людини на компенсацію шкоди. досліджувались, зокрема, у монографіях відомих українських та радянських цивілістів: М. Агаркова, Б. Антимонова, О. Красавчикова, М. Малеїна, В. Серебровського, О. Іоффе, В. Вердникова, Б. Черепахіна, А. Довгерта, О. Підопригори, Д. Бобрової, Н. Кузнєцової, Я. Шевченко ін.

Метою даної роботи є дослідження особливостей правового регулювання відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Перед нами поставлені наступні завдання: 1. Визначити доктринальні проблеми визначення джерел підвищеної небезпеки та їх види; 2. Навести підстави відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки; 3. Проаналізувати особливості правового регулювання відповідальності за заподіяння ядерної шкоди; 4. Дослідити підстави звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1996. - 80 с.

2. Цивільний Кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 40-44, ст.356. Голос України № 45 вiд 12.03.2003.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

5. Закон України від 08.02.95 р. № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" // Відомості Верховної Ради України. 1995. - №12. Ст. 81.

6. Закон України від 13.12.01 р. № 2893-ІІІ "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №14. Ст. 96.

7. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963р. // Законодательство Украины: Инфодиск. - апрель 2004.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 р. № 953 "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду" // Законодательство Украины: Инфодиск. - апрель 2004.

9. Абрамов С.Н. Источник повышенной опасности: проблемы понятийного аппарата. // Законодательство. -2004. - №2. - C. 14-21.

10. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. - М.:Госюриздат. - 1952. - С. 100.

11. Балюк І.І. Деякі проблеми удосконалення юридичної відповідальності у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіологічної безпеки // Вісник Київського національного універсистету імені Тараса Шевченка.Юридичні науки. -2000. - №37. - C. 26-32.

12. Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право: Кн. первая. Общие положення. - М., 1999. - 681 с.

13. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Юридична Україна. - 2004. -Т.1. - №1. - C. 86-89.

14. Власенко В.В. До питання про відповідальність володільців джерел підвищеної екологічної небезпеки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. -2001. - № 43. - C. 63-66.

15. Гражданское право развитых зарубежных стран. - М, 1994. - С. 97.

16. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Л., 1955. - С. 113, 114.

17. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций. Часть 2. Отдельные виды обязательств/Л. Издательство ЛГУ. 1961. - С. 178.

18. Канзафарова І. Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -2004. - №2. - C. 70-75.

19. Канзафарова І. Теорія цивільно-правової відповідальності // Прокуратура. Людина. Держава. -2004. - №10. - C. 82-88.

20. Красавичков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. - М.:Юрид лит. - 1966. - С. 8-12.

21. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. - К., 1955. - С. 178, 181 та ін.

22. Отраднова О. Поняття та форми вини як умови деліктної відповідальності в цивільному праві. // Юридична Україна. - №3. - 2005. - С. 46-49.

23. Пирогова В. Договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів // Юридичний жунал. -2003. - №2. - C. 61-64.

24. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. - М., 1998. - С. 276.

25. Примак В. Відповідальність як цивільно-правова санкція // Юридична Україна. -2003. - №5. - C. 50-59.

26. Русу С. Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Право України. -2002. - №4. - C. 128-131.

27. Сахненко С. Ядерна відповідальність та страхування ядерної шкоди у Швейцарії // Вісник Української Академії державного управління. -2001. - №3. - C. 179-183.

28. Советское гражданское право. Часть 2. - М., 1961. - С. 398.

29. Тебряев А.А. О понятии источника повышенной опасности // Юрист. -2003. -Т.3. - №3. - C. 12-17.

30. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учебник. - Х.:ООО "Одиссей", 2004. - 960 с.- С. 886.

31. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004. - С. 411.

32. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре" 2004. - Ч.ІІ. - 896 с. - С. 739-740.

33. Щедрин Р. Эффективен ли механизм обязательного страхования? // Юридическая практика. -2002. - №30. - C. 6.

Примечаний нет.