|
ВСТУП
Актуальність теми. В історії ХХ століття є дві країни, де диктатури повідомляли себе носіями вищих моральних принципів — Німеччина і Росія. Але і самі ці диктатури виросли з німецької і російської моральних традицій – точніше, традицій моралізування. Подолання моралізування на основі моралі – от найважливіша з задач для лідерів нації, що пережила диктатуру. Важко знайти людей, здатних вирішити дану задачу, але в Німеччині подібна людина все-таки знайшлася. Це був Конрад Аденауер.
Він був канцлером ФРН у самий важкий для його країни період – після Другої світової війни. І він не просто створив нову Німеччину. Німецький канцлер був одним з найважливіших архітекторів нової Європи. Один з біографів Конрада Аденауера написав про нього як про людину, що сполучила у своєму характері абсолютну безпринципність і проходження вищим ідеалам. Зацікавлене зауваження про людину, що став, імовірно, самим успішним політиком ХХ століття взагалі.
Багато істориків-науковців вважають Німеччину країною Заходу. Німецька ж традиція, що існувала до того, як у Західній Німеччині Аденауер став канцлером, визнавала Заходом усе, що за Рейном. Німецьке антизахідництво ретельно культивувався ще з часів Французької революції. Підсумком такого культивування стало висування на перший план у німецькій національній міфології ідеї “крові і ґрунти”. У кінцевому рахунку усі завершилося тим, що Гітлер залив світ кров'ю.
Аденауер зі скепсисом дивився на історію Німеччини. Він більш за все не довіряв "німецькому духу", просякнутому зарозумілим моралізуванням. "Німці - це бельгійці, що страждають мегаломанією", - казав він. Гіршими за всіх у Німеччині, на думку Аденауера, були прусаки: "Прусак - це слов'янин, що забув, ким був його дід". В зв’язку з цим надзвичайно актуальною постає проблема дослідження діяльності німецького канцлера Конрада Аденауера для повернення у свідомості німців своєї держави в європейську орбіту.
Новизна дослідження полягає в комплексному підході автора до життя та діяльності німецького канцлера. Розгляд проблеми пропонується з точки зору тих конкретно-історичних умов повоєнної Європи без будь-якої упередженості та заангажованості.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють весь період життя Конрада Аденауера (1876-1967 рр.). Проте основні акценти автор намагається розставити на роках правління федерального канцлера ФРН (1949-1963рр.).
Мета і завдання праці. Виходячи з актуальності теми, автор ставить за мету: на основі комплексного і об’єктивного аналізу узагальнити і систематизувати наукові знання про роль постаті Конрада Аденауера в історії повоєнної Німеччини та історії всієї Європи. Мета конкретизується у завданнях, які необхідно розв’язати в процесі дослідження даної наукової проблеми :
? теоретично обґрунтувати основні закономірності та специфічні особливості в внутрішній політиці німецького канцлера;
? простежити найбільш важливі тенденції та специфіку зовнішньополітичної діяльності уряду Конрада Аденауера;
? дати цілісну характеристику діяльності федерального канцлера ФРН;
? визначити місце і роль Конрада Аденауера в становленні Німецької держави;
? з’ясувати роль німецького канцлера в створенні та подальшій діяльності ХДС/ХСС
Об’єктом дослідження є основні закономірності та специфіка поступу повоєнної Німеччини в системі європейських та світових координат. Предметом даного дослідження є постать німецького канцлера Конрада Аденауера, його вклад в відбудову Німеччини.
Методологічною основою дослідження є історико-хронологічний, проблемний та порівняльний методи розгляду досліджуваного матеріалу, принципи наукового пізнання: об’єктивності, історизму, взаємозв’язку внутрішніх та зовнішніх чинників у розвитку науки. Теоретичною основою наукового вивчення проблеми є теорія історичного пізнання світу.
Практична цінність визначається можливістю врахування досвіду внутрішньої та зовнішньої політики Конрада Аденауера в сучасному політичному житті Європи та окремих країн.
Структура даного дослідження, визначена метою та завданнями, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу.
Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство вимагає структурної реформи системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентноздатності фахівців з вищою освітою.
Одним із перспективних шляхів вирішення цього завдання є перебудова навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації на основі впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).
Кредитно-модульна система підготовки фахівців – це не просто визнаний в Болонії стандарт, який в обов'язковому порядку має бути впроваджений у всіх вищих навчальних закладах України, це і можливість більш об’єктивного оцінювання навчальних досягнень студента, це і можливість для нього переривати, у разі необхідності, навчання, а потім продовжити його з урахуванням набраних кредитів.
Поштовхом до нових змін у вищій освіті має стати проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульного навчання, яким вже охоплено майже п’яту частину вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
Кредит (лат. credit – він вірить) – це три академічні години навчання студента та самостійної роботи у навчальному тижні протягом навчального семестру. Час, відведений для проведення підсумкового контролю, не входить в кредит.
Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістовних модулів або блоку змістовних модулів.
Модуль (гр. modulus – міра) – це задокументована, завершена, частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.
Змістовний модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.
Введенням КМСОНП передбачається вирішити такі основні завдання:
- адаптація ідей ЕСТS (Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система) lдо системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;
- забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною інваріантною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;
- стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;
- унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.
Для впровадження КМСОНП слід дотримуват
|
На уровень вверх
Купить