ВСТУП
У процесі здійснення різного роду діяльності як окремі індивіди (громадяни), так і організації цих індивідів вступають між собою в різні відносини, що у силу їхнього суспільного характеру одержали назву суспільних відносин. Багато з цих відносин регулюються нормами права і тому називаються правовідносинами.
Правовідносини являють собою форму, у якій абстрактна норма права одержує конкретне вираження. Реалізація норми права в конкретних правовідносинах виявляється в тому, що учасники цих правовідносин наділяються суб'єктивними правами й обов'язками, що гарантуються державою.
Правові відносини носять вольовий свідомий характер в якому виражається індивідуальна воля їх учасників. В одних випадках воля їх учасників виявляється на всіх стадіях, починаючи від їх виникнення і закінчуючи реалізацією, в інших же випадках вольовий характер правовідносин виявляється в процесі здійснення взаємних прав і обов'язків, які виникають не з волі сторін.
У більш широкому змісті вольовий характер правовідносин виражається в тому, що в цих правовідносинах виявляється воля держави, яка встановила визначені правила, якими регулюються права й обов'язки учасників подібних відносин. ?4, с. 60-61?1
Норми цивільного права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відно¬сини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, бу¬дучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.
Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільно¬го права реалізуються в житті.
Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояс¬нює регулюючий вплив права на суспільні відносини.
Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливос¬тей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і ме¬тоду цивільного права.
Виходячи зі сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-пра¬вових відносин:
а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;
б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;
в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів. ?11, с. 78?1
1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
Для задоволення своїх потреб люди вимушені вступати в різноманітні суспільні відносини. У міру того, як ці суспільні відносини врегульовуються нормами пра¬ва - вони переростають в правовідноси¬ни. Таким чином, правовідносини - це ча¬стина суспільних відносин, які врегульо¬вані нормами права.
Одним із наслідків зворотного впливу норм права на суспільні відносини є те, що учасники цих відносин наділяються певними правами і обов'язками відносно один одного, причому невиконання обо¬в'язків, тягне за собою застосування до порушника засобів, державно-примусового характеру. Врегульовані нормами ци¬вільного права суспільні відносини нази¬ваються цивільно-правовими відносинами. ?3, с. 36?1
Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті не¬майнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права між майново відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припи¬няються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю за¬стосування засобів державного примусу. ?11, с. 78?2
У цьому визначенні зазначені такі особливості циві¬льних правовідносин:
- по-перше, це певні майнові і деякі особисті немайнові відносини, а також відносини, що виникають в сфері інтелектуальної діяльності;
- по-друге, ці відносини виникають між суб'єктами на засадах юридичної рівності, незалежності, самостійності, вільного волевиявлення, що робить неможливим пану¬вання одного із суб'єктів над іншим, підпорядкування волі іншого своїй волі;
- по-третє, невиконання будь-ким із учасників право¬відносин взятих обов'язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до порушника засобів дер¬жавного примусу. Як правило, засоби такого примусу носять майновий
|